Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу

Logo for State Committee on Archives of Ukraine Державна архівна служба України
(Укрдержархів)


Мета діяльності

Державна архівна служба України (Укрдержархів) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Утворена відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади". затверджено Схему спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України

Положення про Державну архівну службу України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 870

Місія

Державна архівна служба України (Укрдержархів) – є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого забезпечує реалізацію державної політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, а також міжгалузеву координацію з питань, що належить до її компетенції.

Укрдержархів узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції і в установленому порядку подає Міністру юстиції України пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств; розробляє цільові програми розвитку архівної справи, діловодства, СФД, у тому числі мобілізаційного та оборонного призначення, визначає заходи щодо їх виконання; здійснює контроль та методичне забезпечення архівної справи і діловодства в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Пріоритетні завдання діяльності Укрдержархіву

  • реформування архівної справи на засадах законодавства про Національний архівний фонд;
  • розроблення пропозицій щодо вдосконалення Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", інших законодавчих актів;
  • формування Національного архівного фонду, в тому числі поповнення його документами культурної спадщини України, що перебувають за кордоном, та документами іноземного походження, що стосуються історії України;
  • забезпечення належних умов зберігання Національного архівного фонду;
  • посилення впливу держави на недержавний сектор документотворення для забезпечення збереженості соціально значущих архівних документів;
  • розроблення та виконання програм інформатизації архівної справи;
  • організація широкого використання архівної інформації для задоволення наукових, соціальних, культурних та інших потреб громадян, суспільства, держави;
  • організація і координація науково-дослідної та методичної роботи в галузі архівознавства, документознавства, археографії, створення і довгострокового зберігання СФД, поширення науково-технічної інформації та забезпечення впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи із цих питань;
  • здійснення міжнародного співробітництва в галузі архівної справи та створення СФД;

Мережа архівних установ, наукових установ та спеціальних установ СФД

Налічує 2 472 установи. З них 9 центральних державних архівів, 4 науково-дослідні інститути та інші центральні державні архівні установи:

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України;

Центральний державний архів громадських об`єднань України;

Центральний державний історичний архів України, м. Київ;

Центральний державний історичний архів України, м. Львів;

Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного;

Центральний державний науково-технічний архів України;

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України;

Центральний державний архів зарубіжної україніки;

Центральний державний електронний архів;

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства;

Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії;

Державна наукова архівна бібліотека, м. Київ;

Державний центр збереження документів НАФ;

Дирекція з експлуатації комплексу споруд центральних державних архівів;

9 спеціальних установ СФД;

24 державні архіви областей;

Державний архів міста Києва;

12 галузевих державних архівів;

464 архівних відділів райдержадміністрацій;

136 архівних відділів міських рад;

1681 трудових архівів.

Загальна чисельність працівників цих архівних установ - близько 4 373 штатних одиниці.

Станом на 01.01.2016 р. в архівних установах системи Укрдержархіву зосереджено понад 56 млн. одиниць зберігання та обліку різних видів документів Національного архівного фонду.

Укрдержархіву в організаційно-методичному відношенні підпорядковані архівні установи інших міністерств і відомств з правом постійного зберігання документів - галузеві архіви Служби безпеки, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного картографо-геодезичного фонду та ін.; архівні установи Національної академії наук України.

З 1956 р. Укрдержархів є членом Міжнародної ради архівів - неурядової міжнародної професійної організації, що діє під егідою ЮНЕСКО.

Указом Президента України від 30 жовтня 1998 р. № 1200 встановлено професійне свято - День працівників архівних установ, що відзначається 24 грудня.

Історія організації архівної справи в Україні

Перший державний орган управління архівною справою в Україні було створено за доби Центральної Ради. Ним став Бібліотечно- архівний відділ Департаменту мистецтв Генерального секретарства справ освітніх (з 9 січня 1918 р. - Народного міністерства освіти УНР), упродовж грудня 1917 - квітня 1918 р. очолюваний професором О. С. Грушевським. Поряд із суто практичною діяльністю - "рятуванням архівної спадщини" в складних умовах Української революції, відділ розробляв основні напрями майбутньої архівної реформи: створення Національного архіву, розширення доступу до архівної інформації, широка видавнича програма, заснування археографічної комісії, повернення українських документів з російських архівів.

Організований у квітні 1918 р. архівно-книжно-бібліотечний відділ Головного управління у справах мистецтв та національної культури Міністерства народної освіти Української Держави, що його очолював В. Л. Модзалевський (квітень1918 р. - січень 1919 р.), зосередив зусилля на вдосконаленні засад і практичному здійсненні архівної реформи. Визначальними принципами її були: законодавче закріплення державної власності на архівні документи, централізація архівної справи, створення Національного архіву Української Держави з підпорядкованими йому архівами та архівними комісіями на місцях, заснування фахових навчальних закладів. Готуючи реформу, відділ співпрацював у справі створення Національного архіву з Археологічним інститутом, який мав забезпечити архівні установи України кваліфікованими кадрами, і Археографічною комісією при ньому.

У другій половині 1919 р. діяльність архівних установ спрямовувала Архівна комісія Міністерства народної освіти Директорії УНР під керівництвом професора П. В. Клименка. Комісією було видано перший випуск "архівно-музейного" часопису "Українська старовина" (Кам'янець-Подільський, 1919).

Першим радянським державним органом управління архівною справою стала створена в січні 1919 р. у Харкові Архівно-бібліотечна секція (керівник В. О. Барвінський), що діяла у складі Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (ВУКОПМИС). На секцію покладалися завдання організації і централізації архівної справи, облік і раціональний розподіл документів між архівами; збирання відомостей про документи українського походження в зарубіжних архівах; здійснення контролю за відбором документів на постійне зберігання; популяризація архівної справи; підготовка кадрів. Секція поділялася на чотири підвідділи: архівознавства (теорії архівної справи); контрольно-експертний (з відбору документів для зберігання і утилізації); адміністративно-технічний; архівного фонду. Після того як роботу секції перенесено до Києва, її очолив В.Л. Модзалевський (квітень - червень 1919 р.). Позитивні результати дало заснування Українського головного архіву (червень - липень 1919 р.) і зосередження в ньому фондів ліквідованих київських установ.

У липні 1919 р. було створено Головне управління архівною справою, підпорядковане позашкільному відділові Наркомосвіти УСРР.

Для належного фахового вирішення питань щодо історичної цінності окремих архівів і архівних документів, планомірного використання їх і забезпечення збереженості з лютого 1920 р. по серпень 1921 р. при Всеукрревкомі діяла Особлива архівна комісія (з березня 1920 р. - Особлива Всеукраїнська архівна комісія - ОВАК), яка мала мережу місцевих органів.

У вересні 1921 р. на базі Архівного відділу ВУКОПМИС було створено Головне архівне управління при Народному комісаріаті освіти УСРР (завідувач М.О. Скрипник). Основне завдання Головарху та його місцевих органів полягало в обліку, впорядкуванні й охороні архівних документів; виділенні тих із них, що не підлягали зберіганню, з наступною передачею їх на державні паперові фабрики, наданні установам і приватним особам довідок. У січні - липні 1922 р. було організовано місцеві архівні установи - губернські архівні управління (губархи).

Віхою в архівному будівництві стало створення в січні 1923 р. Центрального архівного управління (Укрцентрархіву), підпорядкованого Всеукраїнському Центральному Виконавчому Комітетові. Впродовж січня 1923 - жовтня 1931 рр. його очолювали С. М. Тетін, М.А. Рубач (Рубанович), С. С. Семко-Козачук. Основні завдання Укрцентрархіву полягали в загальному керівництві архівною справою і організацією архівної частини поточного діловодства в установах УСРР, концентрації архівних документів у підпорядкованих йому установах, їх науковій класифікації. Укрцентрархів мав два відділи: архівознавства і секретаріат. Йому підпорядковувалися центральні історичні архіви в Харкові і Києві, Центральний архів революції в Харкові, від 1924 р. - Київський центральний архів давніх актів. На місцях при губархах створювалися губернські історичні архіви (губістархи).

Зміни в адміністративно-територіальному поділі України зумовили перебудову мережі архівних установ. У листопаді 1925 р. ВУЦВК і РНК УСРР затвердило нове положення про Центральне архівне управління УСРР, його установи й місцеві органи, згідно з яким ліквідовувалися 9 губернських і утворювалися 40 окружних архівних управлінь, а також Головне архівне управління Молдавської АСРР.

Нові зміни відбулися 1928 р., коли для концентрації документів колишніх губернських установ було створено 5 крайових (міжокружних) історичних архівів у Харкові, Полтаві, Чернігові, Дніпропетровську та Одесі. Центральне архівне управління УСРР відтоді складалося з двох відділів: адміністративно-організаційного і архівознавства.

1925 р. засновано друкований орган Укрцентрархіву - журнал "Архівна справа" (1925 - 1930), перейменований згодом на "Радянський архів" (1931 - 1932), а потім - "Архів Радянської України" (1932. 1933). Одночасно виходив "Бюлетень Укрцентрархіву" (1925 - 1931).

1932 р. у зв’язку з ліквідацією округ і утворенням областей було проведено нову реорганізацію мережі архівних установ: створено сім обласних архівних управлінь, які керували діяльністю семи обласних історичних архівів і державних історичних архівів у містах обласного підпорядкування. Низова мережа архівних установ складалася з обласних і районних архівів. У Харкові діяли Всеукраїнський центральний державний архів, Центральний історичний архів, Центральний архів праці (зберігав документи громадських і профспілкових організацій), Центральний архів революції, Центральний архів кооперації, Всеукраїнський центральний фотокіноархів, у Києві - Всеукраїнський військово-історичний архів.

У квітні 1938 р. постановою союзного уряду управління архівами й мережу архівних установ було передано Народному комісаріатові внутрішніх справ СРСР, архівні установи союзних республік підпорядковано Головному архівному управлінню НКВС СРСР. У березні 1939 р. архівні установи України перейшли у відання НКВС УРСР, відтак у березні 1940 р. Центральне архівне управління УРСР було реорганізовано в архівний відділ НКВС УРСР, а обласні архівні управління - в архівні відділи УНКВС. Державний орган управління архівною справою очолювали А. І. Громицький, С. С. Сенчило, Ф. І. Бражник.

У червні 1941 р. архівний відділ НКВС УРСР реорганізовано в Архівне управління НКВС УРСР, а в жовтні 1941 р. - в Управління державними архівами НКВС УРСР. Протягом 1941 - 1943 рр. Управління перебувало в евакуації у м. Златоусті й мало таку структуру: секретаріат; відділи - організаційно-інспекторський, науково-методичний, комплектування, використання, науково-видавничий, кадрів, фінансовий, адмінстративно-господарський.

З 1944 р. мережа архівних установ складалася з Центрального державного архіву Жовтневої революції, Центрального державного історичного архіву, Центрального державного архіву фонофотокінодокументів і їхніх трьох філіалів, 24 обласних архівів з 8 філіалами, а також міських і районних архівів.

Протягом 1947 - 1960 рр. державним органом управління архівною справою було Управління державними архівами Міністерства внутрішніх справ УРСР; у 1960 - 1974 рр. - Архівне управління при Раді Міністрів УРСР. Тривалий час (1948 - 1969) його очолював досвідчений організатор архівної справи, знаний архівіст С. Д. Пількевич (1897 - 1975). Завдання Архівного управління полягали в забезпеченні збереженості документів Державного архівного фонду (ДАФ СРСР), розробленні основних питань організації, теорії і практики архівної справи; виявленні й використанні архівної інформації; вивченні, узагальненні та поширенні передового досвіду вітчизняних і зарубіжних архівних установ. У 1945 - 1962 рр. структура Управління включала секретаріат і вісім відділів - організаційно-інспекторський, науково-методичний, комплектування ДАФ СРСР, використання документальних матеріалів, науково-видавничий, кадрів, фінансовий, адміністративно-господарський. Після зроблених у 1963 р. змін вона мала такий вигляд: секретаріат, сім відділів - організаційно-методичний, відомчих архівів і організації діловодства, комплектування, обліку і експертизи, наукового використання та інформації, науково-видавничий, кадрів, бухгалтерія, адміністративно-господарський.

З 1947 р. розпочато видання "Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління МВС УРСР" (з 1965 р. - "Архіви України"). 1963 р. в Архівному управлінні організовано колегію - дорадчий орган для розгляду найважливіших питань життєдіяльності галузі.

У 1966 р. створено Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва УРСР, у 1969 р. - Центральний державний архів науково-технічної документації УРСР. 1970 р. Центральний державний архів Жовтневої революції і соціалістичного будівництва (нині - Центральний державний архів вищих органів влади і управління України) переміщено з Харкова до Києва.

Як член Міжнародної ради архівів (з 1956 р.) Архівне управління при Раді Міністрів України бере активну участь у роботі міжнародних конгресів архівів, "Круглого столу архівів". У квітні 1974 р. постановою Ради Міністрів УРСР Архівне управління перетворено на Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР.

Упродовж 1970 - 1980-х рр. У цей час Головархів очолював кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України О. Г. Мітюков. Остаточно викристалізувалася нинішня структура центрального органу управління архівною справою і мережа архівних установ України. Цей період увійшов в історію як застійний, проте в галузі архівного будівництва він позначився багатьма важливими зрушеннями. Було поліпшено умови зберігання Державного архівного фонду, технічного оснащення архівів; створено лабораторії і групи для ремонту, реставрації і мікрофільмування документів, удосконалено науково-довідковий апарат про склад і зміст архівних фондів, розширено використання архівної інформації, зміцнено міжнародні зв'язки Головархіву.

Із здобуттям Україною незалежності змінилася й назва Головархіву та його організаційно-правовий статус: у 1992 - 1999 р. - це Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України, у березні - грудні 1999 р. - Головне архівне управління України, з грудня 1999 р. - Державний комітет архівів України, з грудня 2010 р. - Державна архівна служба України.

У 1988 по 1996 рр. Головархів очолював заслужений працівник культури України Б. В. Іваненко. У 1996 - 1998 рр. цю посаду обіймала Н. В. Киструська. З 1998 р. начальник Головархіву, з січня 2000 р. - Голова Державного комітету архівів України - доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук Р. Я. Пиріг. У жовтні 2002 р. комітет очолив доктор історичних наук, професор Г. В. Боряк. З вересня 2006 р. Головою Держкомархіву призначена О. П. Гінзбург. Указом Президента України № 1185/2010 від 23 грудня 2010 року О.П. Гінзбург призначена Головою Державної архівної служби України.

У цей період здійснено важливі заходи щодо реформування архівної справи, її демократизації і деполітизації, створення її сучасної правової бази, формування на цій основі Національного архівного фонду, розширення доступу до архівних документів, розгортання наукових досліджень в галузі архівознавства і документознавства, організації діяльності архівних установ на нових засадах господарювання, подальшого розвитку їх системи й мережі. З 1991 р. науково-інформаційний бюлетень "Архіви України" перетворено на науково-практичний журнал.

  • Бібліотечно-архівний відділ Департаменту мистецтв Генерального Секретарства спра освітних (вересень 1917 - січень 1918)
  • Бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР (січень 1918 - квітень 1918)
  • Архівно-бібліотечний відділ Головного управління у справах мистецтв і національної культури Міністерства народної освіти (квітень 1918 - лютий 1919)
  • Архівно-бібліотечна секція Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва та старовини (лютий-липень 1919)
  • Головне архівне управління Позашкільного відділу Народного комісаріату освіти УСРР (липень 1919-1920)
  • Архівна секція Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва та старовини (1920-1921)
  • Головне архівне управління при Народному комісаріаті освіти (Головархів УСРР) (1921-1923)
  • Центральне архівне управління при Всеукраїнському виконавчому комітеті (Укрцентрархів) (1923-1938)
  • Архівне управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (1938-1940)
  • Архівний відділ Народного комісаріату внутрішніх справ (червень 1941)
  • Управління державними архівами Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (1947-1960)
  • Архівне управління при Раді Міністрів УРСР (1960-1974)
  • Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР (1974-1991)
  • Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України (1992-1999)
  • Головне архівне управління України (березень-грудень 1999)
  • Державний комітет архівів України (грудень 1999)
  • Державна архівна служба України (грудень 2010)
На початок
На початок
На початок