МІЖНАРОДНІ КОНТАКТИ

Четверті міжнародні наукові Довнарівські читання

Міжнародні наукові Довнарівські читання з метою всебічного вивчення життя та діяльності вченого, обговорення дискусійних питань у цій царині започатковано в другій половині 1990-х років. Ідея імпрез належить Гомельському державному університету імені Франциска Скорини (заступник голови оргкомітету - проректор ГДУ імені Ф. Скорини, доктор технічних наук Д. Г. Лін, секретар оргкомітету - старший викладач кафедри білоруської культури В. М. Лебедєва), який за підтримки Речицького районного виконавчого комітету, на європейському рівні створив умови для спілкування науковців (орієнтуючись не на кількість, а на якість учасників) і досягнув очевидної результативності цих зустрічей. Ці зустрічі науковців різних країн (Білорусі, Ізраїля, Німеччини, Польщі, Росії, України), тією чи іншою мірою причетних до проблеми, проводяться на батьківщині вченого в містечку Речиця Гомельської області.

Четверті міжнародні наукові Довнарівські читання відбулися 18-19 вересня 2003 року. Учасники пленарного засідання продуктивно обговорили доповіді І. Б. Матяш (Україна, Київ) "До питання про концепцію наукової біографії М. В. Довнар-Запольського", С. І. Михальченка (Росія, Брянськ) "М. В. Довнар-Запольський і В. О. Ключевський", Дороти Михалюк (Польща, Торунь) "Оцінка унії Великого князівства Литовського з Короною Польською в працях М. Довнара-Запольского". Про здобутки історіографії "довнарознавства" в Україні й Білорусі розповіли київський науковець І. В. Верба ("М. В. Довнар-Запольський в сучасній українській історіографії") та мінський вчений В. В. Федосов ("Діяльність і творчість М. В. Довнар-Запольського в дослідженнях співробітників БелНДІДАС"). Закономірним висновком дискусії на пленарному засіданні, яка торкалася проблем концепції й авторства наукової біографії, її джерельної бази й жанру майбутнього видання, стала констатація необхідності початку роботи над створенням колективної монографії про М. В. Довнар-Запольського, та передусім - заповнення лакун в її джерельній базі (зокрема, вивчення документів, які зберігаються в архівах Баку, Москви, Харкова та приватних колекціях).

Після пленарного засідання відбулося традиційне покладання квітів до пам'ятника Митрофану Довнар-Запольському в Речиці. З промовами виступили професори Д. Г. Лін, О. К. Кавко та С. І. Михальченко (Росія), В. І. Ульяновський (Україна), Дорота Михалюк. Важливе значення для увічнення пам'яті вченого та популяризації його наукових праць стала присутність шкільної молоді - тих, кому належить розбудовувати батьківщину Довнара в XXI столітті. Ефективніть такої форми спілкування з громадськістю міста засвідчила щира увага школярів до сказаного, а звернене безпосередньо до них слово польської гості, ймовірно підштовхнуло декого до першого дослідницького досвіду.

На спеціальному засіданні за участю проректора ГДУ ім. Ф. Скорини, Д. Г. Ліна, проректора Брянського державного університету ім. Петровського д. і. н. С. І. Михальченка, директора УНДІАСД д. і. н. І. Б. Матяш та старшого викладача ГДУ ім. Ф. Скорини В. М. Лебедєвої було обговорено новий міжнародний проект - підготовка наукової біографії М. В. Довнар-Запольського, результатом першого етапу якого стане збірник документів про життя та діяльність вченого. Атмосфера плідної співпраці, орієнтована на конкретний результат, притаманна Довнарівським читанням загалом, панувала на цій локальній зустрічі.

Роботу конференції було продовжено секційними засіданнями. Перша секція "М. В. Довнар-Запольський: життя й наукова спадщина" працювала під керівництвом д. і. н. О. К. Кравцевича і к. філол. н. Л. Л. Єрмакової (18 вересня) та д. і. н. І. Б. Матяш і д. філос. н. В. М. Конана (19 вересня). Особливу увагу учасників конференції викликали виступи В. М. Лебедєвої ("Щоденник Надії Маркіянівни Довнар-Запольської як біографіч не джерело", М. Ф. Шумейка "М. В. Довнар-Запольський і реституція білоруських архівів в 1920-ті рр."), В. В. Скалабана ("З досвіду наукового коментування "Історії Білорусі" М. В. Довнар-Запольського"), О. К. Кравцевича ("М. В. Довнар-Запольський про початки та етнічну ідентифікацію Великого князівства Литовського"), В. І. Ульяновського ("Захарія і Віцент Гвізольфі"). Активне обговорення порушених доповідачами проблем сприяло з'ясуванню маловідомих фактів життя М. В. Довнар-Запольського, поглибленню вивчення його наукової спадщини. Учасники засідань зійшлися на необхідності висвітлення в матеріалах конференції процесу дискусії.

Робота другої секції "Речиця в часі й просторі: 790 років від дня заснування міста" зосереджувалася в царині краєзнавства. Головували на засіданнях д. і. н. Ю. А. Мицик, д. філол. н. В. С. Новак, к. і. н. В. Ф. Голубєв та І. П. Китурка. Домінували в тематиці доповідей питання міфологічних уявлень, обрядовості, фольклору Речицького Полісся (В. С. Новак, А. О. Кастриця, С. А. Кучарова, С. А. Вяргеєнка), досить широко були представлені джерелознавчі та архівознавчі проблеми регіону (В. Голубович, В. Ф. Голубєв, І. Ф. Китурка). Найактивніша дискусія розгорнулася навколо розуміння історичної місії козаків українськими та білоруськими науковцями (Ю. А. Мицик, С. О. Чарочка), які по-різному підходять до тлумачення проблеми козаків у Білорусі. Йшлося також про важливість доведення матеріалів читань до бібліотек і навчальних закладів м. Речиці та Речицького району, використання їх в експозиціях Речицького краєзнавчого музею, культурно-просвітницькій роботі.

Ухвала конференції засвідчила плідність її роботи та необхідність проведення читань, які стали визнаною ефективною формою міжнародної наукової співпраці, надалі. Практичне значення мали конкретні рішення щодо звернення до Мінського міського виконавчого комітету про встановлення меморіальної дошки на будинку по вулиці Революційній, 15, де М. В. Довнар-Запольський мешкав у 1925-1926 рр., до Державного комітету архівів і справаводства при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Посольств Білорусі в Російській Федерації та Україні з проханням про сприяння в збиранні архівних документів поза межами Білорусі: в Росії, Україні, Азербайджані для підготовки силами міжнародного авторського колективу біографічних нарисів.

Велике значення в цьому контексті мало рішення конференції щодо створення Міжнародного Довнарівського комітету, який би взяв на себе координаційні та методичні функції у вивчення життя і діяльності вченого, створенні його академічної біографії, підготовці наукових форумів.


Директор Українського
науково-дослідного інституту
архівної справи
та документознавства
І. Матяш

На початок
На початок