Головна сторінка | Архів новин | Архіви в світі | Корисні посилання | Контакти | Карта порталу


У ВІДПОВІДЬ НА ЗВЕРНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ АРХІВІВ УКРАЇНИ
ТА УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

На офіційному сайті Державного комітету архівів України оприлюднена інформація під назвою "Обережно: ПЛАГІАТ" (www.archives.gov.ua). Це є "Звернення Державного комітету архівів України та Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства до науковців, які досі не ознайомилися із Законом України "Про авторське право та суміжні права"". Від імені Державного комітету архівів України воно підписано доктором історичних наук, професором Г. В. Боряком, а від імені Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства доктором історичних наук, професором І. Б. Матяш. Йдеться про навчальний посібник для дистанційного навчання "Архівознавство", який нещодавно вийшов у видавництві Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Через позицію, зайняту вказаним видавництвом, справа виглядає так, що викладач університету, к. п. н. Ю. В. Трач справді є автором цього посібника. Однак заради об'єктивного висвітлення обставин справи, варто внести наступні зауваги.

Наприкінці серпня 2005 р. завідувач кафедри документознавства кандидат філософських наук, доцент І. М. Ломачинська звернулася до к. і. н. О. О. Ковалевської та к. і. н. Н. М. Юсової з приводу зовнішнього рецензування навчального посібника. Офіційного листа від Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" чи його видавництва на ім'я Інституту історії України НАН України не було, а тому рецензування проводилося приватно. Отже, ні ІІУ НАН України в цілому, ні відділ української історіографії як структурний підрозділ цієї академічної установи, і де працюють рецензенти, не може вважатися причетним до справи. Відгуки О. О. Ковалевської та Н. М. Юсової в силу зазначеної обставини, коли не надійшло офіційного звернення від іншої установи, не могли розглядатися на засіданні відділу української історіографії. Це перше зауваження вкрай потрібне для того, щоби чітко окреслити коло осіб та офіційних установ, котрі фактично причетні до вказаної справи, і що можуть брати участь у її розгляді.

Наступний коментар нами робиться з приводу реалій ситуації станом на кінець серпня 2005 р. Перше запитання, яке було задане Ю. В. Трач, як до укладача (в жодному разі не автора !), на момент її звернення до нас, як імовірних рецензентів, - чи зверталася вона до авторів самого підручника, що його взято за основу посібника для дистанційного навчання. Отримавши позитивну відповідь, і гадаючи, що формальний бік справи уладнано, взялися ознайомитися з рукописом Ю. В. Трач. Згідні з тим, що в даному разі потрібно було не покладатися на слова, а пересвідчитися, чи існує письмова угода.

Однак зауважимо наступне: в розмовах Ю. В. Трач повсякчас наполегливо підкреслювала на своїй ролі лише як укладача. На ділі підтвердження цьому знаходили, коли після назви пропонованого посібника стояло прізвище Ю. В. Трач з чіткою дефініцією - "УКЛАДАЧ". Ю. В. Трач постала як відповідальна людина, що усвідомлює власне значення в упорядкуванні й адаптуванні тексту фундаментальної розробки авторського колективу "Архівознавство: Підручник для студентів іст. ф-тів вищ. навч. Закладів України / За заг. ред. Я. С. Калакури та І. Б. Матяш. - К.: Видавн. Дім "КМ Академія", 2002. - 356 с." для потреб дистанційного навчання. Приємно наголосити на тому, що і на сьогодні Ю. В. Трач робить гідні вчинки. Так, паралельно з І. Б. Матяш вважала за потрібне інформувати про перебіг ситуації, що склалася; спілкувалася з І. Б. Матяш та Г. Б. Боряком; самостійно вирішила звернутися до експертної комісії при Міністерстві освіти і науки тощо.

Тепер щодо докору, який звучить у названому "Зверненні...", а саме: "Шкода, що ні науковий редактор - доктор філософських наук С. Д. Безклубенко, ні рецензенти - кандидати історичних наук О. О. Ковалевська та Н. М. Юсова (до речі, їхні рецензії, як нам вдалося з'ясувати, не розглядалися на засіданні відділу української історіографії Інституту історії України НАН України) не зауважили, що тексти практично всіх розділів - це скорочені (на розсуд Ю. В. Трач) тексти нашого підручника із втручанням літературного редактора". Найперше, з наведеної цитати є зрозумілим і очевидним, що відгук наукового редактора д. ф. н. С. Д. Безклубенка розглядався на засіданні кафедри Київського національного університету культури і мистецтв, де працює професор, а також за основним місцем роботи і сама Ю. В. Трач. А це, своєю чергою, повинно означати те, що до цього навчального закладу надійшов офіційний лист з проханням на предмет здійснити наукову редакцію посібника. Тому у нас може виникнути лише подив, а чому ж ВМУРоЛ "Україна" не вважав за доцільне супроводити усне прохання про надання рецензії відповідним офіційним документом.

З приводу примітки, що рецензенти "не зауважили" певних не етичних нюансів, аби не бути голослівними, наведемо витяги зі змісту рецензій.

Отже, Н. М. Юсова уже в другому абзаці рецензії наполегливо акцентує увагу: "Посібник Ю. В. Трач містить систематизовані відомості теоретичного і прикладного характеру в галузі архівознавства, що підібрані із залученням широкого кола наукової літератури. Втім, в основі посібника (як вказує і сама укладачка) лежить кращий на сьогодні підручник з архівознавства, укладений колективом авторів за загальною редакцією докторів історичних наук Ярослава Калакури та Ірини Матяш. Ця обставина підвищує наукову цінність його адаптованого варіанту у вигляді посібника Юлії Трач. Укладачка творчо підійшла до створення власного посібника, зуміла передати ґрунтовний матеріал вказаного підручника в лаконічній формі, але зі збереженням основного змісту; виклавши його зрозумілою для студентів мовою, однак не спрощено. Наголошуємо, що укладачка використала для створення посібника і низку інших праць, серед яких є наукові монографії, статті, посібники, методичні матеріали тощо". Окрім того, жодного разу, виходячи з реалій (повторимось, у наданому для рецензування рукописі посібника Ю. В. Трач зазначалася лише як "УКЛАДАЧ" !), рецензентом викладач дисципліни "архівознавство" ВМУРоЛ "Україна" не названа "автором". Рецензент О. О. Ковалевська, оскільки першою бачила текст, визнавала за необхідне наголосити: "По-четверте, варто було б висловити подяку авторському колективу підручника "Архівознавство", зокрема докторам історичних наук Я. Калакурі та І. Матяш, оскільки саме їх фундаментальні розробки лягли в основу пропонованого навчального посібника". Ю. В. Трач відразу прислухалася до наданої поради, і вже Н. М. Юсова читала текст передмови, де висловлювалася подяка не лише названим двом авторам і редакторам (без перебільшення, найкращого на сьогодні підручника з архівознавства), а й іншим авторам, що їх праці використано для навчального посібника.

Отже, узагальнимо такі підсумки: в рукописі, що проходив рецензування, статус Ю. В. Трач чітко й конкретно звучав лише як "УПОРЯДНИК", "УКЛАДАЧ"; рецензенти у відгуках відмічали базову складову навчального посібника саме як підручник "Архівознавство" (2002 р.) за загальною редакцією д. і. н. Я. С. Калакури та д. і. н. І. Б. Матяш; офіційного звернення на ім'я ІІУ НАН України від ВМУРоЛ "Україна" про проведення зовнішнього рецензування не було, а тому проведення засідання будь якого відділу зазначеної академічної інституції не вимагалося.

Окрім того, вважаємо за доцільне внести певні уточнюючі пояснення. Згідно вимог до складання навчальних посібників для дистанційного навчання від Ю. В. Трач вимагалося подати навчальні матеріали, питання до самоконтролю, завдання для самостійної роботи студентів, список додаткової літератури, питання до заліку, словник основних термінів та понять та інший необхідний додатковий матеріал, що в даному випадку становили список нормативно-правових актів та зразки обліково-звітних форм, з якими студентам спеціальностей "Діловодство" та "Правознавство" за програмними вимогами обов'язково належить ознайомитися. Ці матеріали у відповідності до навчальної програми курсу "Архівознавство" були упорядковані Ю. В. Трач на підставі наукової та навчально-методичної літератури, вказаної наприкінці посібника.

Виходячи з вимог, які висувалися до створення навчального посібника з метою внутрішнього використання, посібник заслуговує позитивної оцінки, бо всі необхідні студентам матеріали для самостійного опрацювання, зібрані разом і водночас подані в доступній формі. Не заперечуючи високого наукового рівня текстів підручника за загальною редакцією Я. С. Кала кури та І. Б. Матяш, Ю. В. Трач, дійсно, зуміла адаптувати їх для рівня студентів дистанційної форми навчання, які мають отримати після закінчення навчального закладу кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст". Згідно зі ст. 1. "Визначення термінів" Закону України "Про авторське право і суміжні права" адаптація текстів є похідним твором від авторського тексту і не може вважатися плагіатом за умови, якщо при цьому не завдано шкоди його охороні. Оскільки Ю. В. Трач не замовчувала використання матеріалів названого підручника, так само як й іншої літератури (С. 2, 319-322) та враховуючи вже згадані тут супутні обставини, вважаємо коректною постановку питання, коли визначення її роботи плагіатом може бути зроблене лише на підставі кваліфікованої відповіді, наданої з боку компетентних органів, як-то експертна комісія при Міністерстві освіти і науки України, куди з власної ініціативи і звернулася Ю. В. Трач.

У зв'язку з викладеним вище, вважаємо свою позицію, як рецензентів, обґрунтованою. Однак, не знімаємо з себе відповідальності за те, що не пересвідчилися в наявності документально-зафіксованої письмової угоди між сторонами конфлікту. Водночас, наведені обставини справи не знімають з Ю. В. Трач відповідальності за факт заміни дефініцій "автор-упорядник" на "автор" і винесення її прізвища на форзац навчального посібника (коли вона вже у видавництві не наполягла на збереженні свого статусу як упорядник).


кандидат історичних наук   О. О. Ковалевська

кандидат історичних наук   Н. М. Юсова

На початок
На початок