"Архіви України"
№ 4-6 / 2000

НАУКОВІ КОНФЕРЕНЦІЇ, НАРАДИ ТА СЕМИНАРИ

Л. Г. Білоусова, Г. Л. Малінова,
В. М. Мальченко, І. В. Сапожников

ПЕРША МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
"АРХІВ. ДОКУМЕНТ. ІСТОРІЯ. СУЧАСНІСТЬ"

11-12 вересня 2000 р. в Одесі відбулася Перша міжнародна конференція "Архів. Документ. Історія. Сучасність", проблематика якої викликала широкий інтерес і науковий резонанс. Конференцію було організовано Державним архівом Одеської області разом із Одеською філією Грецького фонду культури за підтримки Державного комітету архівів України та Одеської обласної державної адміністрації. Захід був присвячений 80-річчю заснування Державного архіву Одеської області, який має багаті й славні традиції. Його історія тісно пов'язана з іменами найвизначніших вітчизняних архівістів і істориків - А. О. Скальковського, Ю. Г. Оксмана, О. В. Флоровського, Є. П. Трифільєва, О. О. Рябініна-Скляревського, М. Є. Слабченка, С. Я. Борового, А. Д. Бачинського, І. А. Хіоні та ін.

Оскільки на конференції планувалося обговорити не лише сучасні практичні проблеми архівної справи, a й широкий спектр питань, пов'язаних із використанням архівних документів, пeредусім ученими, краєзнавцями, державними та суспільними організаціями, до складу організаційного комітету були включені: В. М. Мальченко (голова оргкомітету, директор Держархіву Одеської області), Н. І. Поглубко (заст. голови, заст. директора цього архіву), А. Айсфельд (доктор філософії, виконавчий директор Геттінгенського дослідницького центру Інституту германських та східноєвропейських досліджень, ФРН), Л. Г. Білоусова (зав. відділом інформації, використання документів і зовнішніх зв'язків держархіву області), М. Ф. Дмитрієнко (д.і.н., проф., зав. відділом спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України), Г. А. Ізувіта (заст. директора Одеської філії Грецького фонду культури), Л. І. Кормич (д.і.н., проф. Одеської національної юридичної академії), Г. Л. Малінова (к.і.н., головний науковий співробітник держархіву області), І. Б. Матяш (к.і.н., заст. директора УДНДІАСД), С. І. Михальченко (д.і.н., проф. Брянського державного педагогічного університету, директор Центру слов'янознавства, Російська Федерація), К. Є. Новохатський (нач. відділу Державного комітету архівів України, засл. працівник культури України), З.В.Першина (д. і. н., проф. Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова, далі - ОНУ), Р. Я. Пиріг (д.і.н., проф., голова Державного комітету архівів України), Т. М. Попова і Ф. О. Самойлов (к.і.н., доценти кафедри нової і новітньої історії ОНУ), Є. Самарітаки (директор Одеської філії Грецького фонду культури), І. В. Сапожников (к.і.н., ст. наук. співробітник Інституту археології НАН України, доц. Іллічівського навчально-наукового центру ОНУ, директор Одеського регіонального відділення Інституту козацтва), В.В.Солодова (директор Одеського історико-краєзнавчого музею), П. Тевс (директор Центру досліджень історії меннонітів, проф. Меннонітського коледжу в м. Фресно, США, Каліфорнія), Н. О. Терентьєва (к.і.н., зав. відділу україно-грецьких зв'язків Інституту історії України НАН України), З. Г. Тодорашко (нач. Державної архівної служби Придністровської Молдавської республіки), В. В. Харковенко (головний спеціаліст держархіву області), М. М. Цобенко (заст. директора держархіву області).

Конференцію відкрив перший заступник голови Одеської обласної державної адміністрації М. А. Тиндюк. Колектив архіву привітали з ювілеєм представники різних організацій і установ: від Одеської державної наукової бібліотеки ім. М. Горького - засл. працівник культури України, директор бібліотеки О. Ф. Ботушанська, від Музею Одеського морського торгівельного порту - директор Т. М. Глеб-Кошанська, від Одеського історико-краєзнавчого музею - директор В. В. Солодова, від Одеського літературного музею - ст.наук. співробітник А. О. Місюк, від Oдеського Пушкінського ліцею - директор Л. О. Щербина, від Фонду "Відродження Одеси" ім. братів Де-Рiбас - президент Н. Б. Коваленко, а також директори ряду обласних державних архівів України та ін.

На пленарному засіданні доповіді виголосили: Р. Я. Пиріг "Сучасні тенденції архівного будівництва в Україні"; К. Є. Новохатський "Шляхи розвитку законодавства з архівної справи"; Л. І. Кормич "Роль архівів у забезпеченні наукових досліджень"; Н. І. Поглубко "Історія архівної справи на Одещині"; П. Тевс "Архівні джерела в дослідженні менонітів Російської імперії та Радянського Союзу, 1789-1930 рр.: огляд документів Одеси та Північної Америки"; А. Айсфельд "Співробітництво Геттінгенського дослідницького центру Інституту германських та східноєвропейських досліджень з Державним архівом Одеської області"; Л. Г. Білоусова "Використання джерельної бази Держархіву Одеської області. Міжнародні зв'язки архіву"; Г. Л. Малінова "О. О. Рябінін-Скляревський: матеріали до біографії".

У рамках конференції працювали 4 секції, обговорювався широкий спектр тем, була виголошена значна кількість доповідей.

Роботою секції "Історія Причорноморського регіону і м. Одеси" керували Ф. О. Самойлов і В. В. Солодова. На цій секції було заслухано й обговорено 12 доповідей, побудованих переважно на матеріалах архіву: Ф. О. Самойлова "Матеріали Держархіву Одеської області про деякі маловідомі сторінки історії Новоросійського університету"; О. Б. Дьоміна (к.і.н., доц. кафедри нової і новітньої історії ОНУ) "Діяльність академіка Ф. І. Успенського в Новоросійському університеті"; І. С. Гребцової (к.і.н., доц. кафедри нової і новітньої історії ОНУ) "Історія регіональної періодичної преси першої половини ХІХ ст. у фондах архіву"; М. Р. Бєльського (краєзнавець, Одеса) "З історії періодичного друку в Одесі "; В. І. Голованя (к.і.н., доц., заст. голови Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури) "Дослідження проблем військової історії за матеріалами архіву"; С. З. Лущик (краєзнавець, Одеса) "З історії терору в Одесі: долі офіцерів "; М. М. Данилова (керівник пошуково-дослідницької групи товариства "Одеський меморіал") "Фонди і бібліотека Держархіву Одеської області в здійсненні програм товариства "Одеський меморіал"; В. В. Солодової "Одеське імператорське товариство історії та старожитностей і зібрання Держархіву Одеської області"; В. В. Савченко (ст. наук. співробітник Одеського художнього музею) "Академічна спадщина зібрань Одеського художнього музею"; Т. І. Максим'юк (засл. працівник культури України) "Комплекс документів про побудову маяка на землях Одеського Успенського монастиря та його передачу в міське володіння (1814-1820 рр.); Г. М. Паніван (співробітник архіву, студентка історичного факультету ОНУ) "Перші роки діяльності Рішельєвського ліцею: 1817-1820 рр."; Т. Є. Донцової (краєзнавець, Одеса) "Відомі архітектори Одеси - будівельники Молдаванки".

Роботою секції "Національні відносини і державна національна політика на Півдні України у ХVІІІ-ХХ ст." керували Н. О. Терентьєва і Л. В. Петришина. На ній було заслухано і обговорено 11 доповідей. Їх виголосили: Н. О. Терентьєва "Дослідження з історії грецької діаспори в Україні"; Н. Н. Царьова (зав. відділом давніх актів ЦДІА України, м. Львів) "Греки у Львові"; Е. Г. Плеська (доц. кафедри філософії та українознавства Державної академії зв'язку, м. Одеса) "Джерела Держархіву Одеської області з історії німецької колонізації Причорномор'я"; П. І. Барвінська (аспірантка кафедри нової і новітньої історії ОНУ) "Україно-німецькі відносини в 1918 р. "; О. М. Келер (заст. голови Одеського німецького товариства "Відергебурт") "Архівні джерела з німецької топоніміки Одеського регіону"; Л. В. Ковальчук (доц. кафедри романо-германської філології ОНУ) "Архівні документи як основне джерело вивчення історії масових репресій у СРСР"; Л. В. Петришина (доц. кафедри історії України Одеського державного економічного університету) "Документи Держархіву Одеської області про участь жінок у просвітницькому русі"; С. Д. Топалова (к.філол.н., ст. викладач кафедри слов'янознавства ОНУ) "З історії села Кальчево Болградского р-ну Одеської області"; І. М. Пушков (наук. співробітник Центру болгарської культури, Болград) "Історія Болградської гімназії: 1858-1935 рр."; Г. В. Сапожникова (к.і.н., наук. співробітник Інституту археології НАН України, доц. Іллічівського навчально-наукового центру ОНУ) "Чорноморська козацька команда в Одесі: 1794-1797 р."; І. В. Дивний (к.і.н. , ст. наук. співробітник Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ, Київ) "Некрополістичні дослідження за матеріалами Держархіву Одеської області: досвід останнього десятиліття".

Роботою секції "Національний архівний фонд Одещини. Історія, проблеми комплектування, обліку, схоронності та використання документів" керував Р. Я. Пиріг. Було заслухано й обговорено 14 доповідей, з якими виступили: В. М. Хмарський (к.і.н., зав. кафедрою історії України ОНУ) "Повчальний урок з історії архівної справи на Півдні України: про діяльність спеціальної комісії Одеського імператорського товариства історії та старожитностей"; С. В. Адлер (головний спеціаліст держархіву області)

"З історії Держархіву Одеської області: 1920-1932 рр."; В. Ю. Алексєєва (зав. відділом забезпечення схоронності та обліку документів держархіву області) "Фонди Держархіву Одеської області: проблеми зберігання та обліку"; Т. В. Ратушна (зав. відділом формування Національного архівного фонду та діловодства архіву) "Формування Національного архівного фонду Одещини: нові тенденції і перспективи"; І. М. Попова (д.філос.н., професор кафедри соціології Інституту соціологічних досліджень, Одеса) "До питання про створення Народного архіву"; О. Ю. Ноткіна (головний бібліограф Наукової бібліотеки ОНУ) "Архів Наукової бібліотеки ОНУ ім. І. І. Мечникова"; Л. В. Арюпина (зав. відділом рідкісних видань та рукописів Одеської державної наукової бібліотеки) "Матеріали з історії Одеси в рукописному фонді ОДНБ ім. М. Горького"; І. Б. Матяш "Джерела з історії Одеського археологічного музею"; С. А. Желясков (головний спеціаліст архіву) "Фонди органів управління і влади періоду тимчасової німецько-румунської окупації Одеси і Одеської області"; З. Г. Тодорашко "Взаємозв'язки архівів України і Придністровської Молдавської республіки"; І. В. Студенніков (вик. директор Центру регіональних досліджень, Одеса) "До проблеми комплектування архівів у ХХІ ст.: нові можливості чи втрата позицій? "; А. І. Місечко (к.і.н. , доц. кафедри історії України ОНУ) "До питання про співпрацю між Держархівом Одеської області та громадськими організаціями Одещини"; М. М. Цобенко "Фонди партійних та громадських організацій Держархіву Одеської області"; Г. М. Померанцев (краєзнавець, Одеса) "Фонди банківських установ Півдня України (за матеріалами Держархіву Одеської області)".

Роботою секції "Біографічні та історіографічні дослідження. Допоміжні історичні дисципліни" керували Т. М. Попова та І. В. Сапожников. На цій секції було заслухано й обговорено 17 доповідей, які виголосили: Т. М. Попова "Біографо-історіографічні дослідження на матеріалах фондів Держархіву Одеської області"; С. І. Михальченко "Фонд Імператорського Варшавського університету та біографії його професорів"; В. О. Абрамов (заст. директора з наукової роботи Одеського художнього музею) "Сім'я Кандинських за документами Держархіву Одеської області"; О. О. Синявська (аспірантка кафедри історії України ОНУ) "Особовий фонд історика О. І. Маркевича в Держархіві Одеської області"; С. І. Остапова (директор Муніципального музею приватних колекцій ім. О. В. Блещунова, Одеса) "До питання про долю колекції, зібраної проф. І. А. Лінниченком для створення музею старої Одеси"; Т. І. Максим'юк (друга доповідь) "Архівні матеріали про українського діяча Віталія Боровика (з приватної збірки автора)"; В. М. Лись (заст. директора Муніципального музею приватних колекцій ім. О. В. Блещунова) "Особистий архів О. В. Блещунова"; В. В. Кльонов (вільний історик і мандрівник, Одеса) "Матеріали до біографії Б. Лісаневича"; І. В. Сапожников "О. О. Рябінін-Скляревський як історик українського козацтва і біограф його вождів"; Т. Л. Подкупко (аспірантка кафедри історії України ОНУ) "Архівні матеріали про діяльність гетьмана Ханської України П. Іваненка (Петрика)"; Ю. О. Слюсар (заст. директора Одеського історико-краєзнавчого музею) "Градоначальник П. А. Зеленой в документах і матеріалах Держархіву Одеської області"; О. В. Дерибас (президент громадського товариства "Будинок Де-Рібас", Одеса) "Архівні матеріали про родину Де-Рібас"; А. Ю. Розенбойм (краєзнавець, Одеса) "Особові справи студентів Новоросійського університету як комплексне історичне джерело"; О. О. Солончук (головний спеціаліст архіву) "Документи Держархіву Одеської області з фалеристики"; В. В. Харковенко (головний спеціаліст архіву) "Деякі питання методики генеалогічних досліджень"; О. Б. Дьомін (друга доповідь) "Про методику публікації архівних документів"; Л. В. Новікова (аспірантка кафедри історії України ОНУ) "Іменний фонд Аполлона Скальковського в Держархіві Одеської області )".

Загалом на конференції було зроблено 62 доповіді й повідомлення, з якими виступили науковці й дослідники з п'яти країн, що представляли понад 30 архівних, музейних, навчальних і науково-дослідних установ. Більшість доповідей викликала інтерес учасників конференції, які взяли участь у їхньому обговоренні.

На заключному засіданні були виголошені підсумкові повідомлення голів секцій за результати їхньої роботи (Ф. О. Самойлов, Н. О. Терентьєва, Р. Я. Пиріг, І. В. Сапожников). Промовці внесли пропозиції секцій для включення їх до резолюції конференції.

Підсумки конференції підбив Р. Я. Пиріг. Зачитавши проект резолюції, В. М. Мальченко закрив засідання. Він подякував учасникам за плідну роботу, а керівництву Одеської філії Грецького фонду культури - за гостинність, адже конференція проходила в будинку цієї організації.

У дні роботи конференції в одному із залів Грецького фонду культури була організована виставка "Унікальні та особливо цінні документи Держархіву Одеської області ", на якій було представлено понад 50 експонатів - оригінали документів, мап, планів, схем, малюнків та ін.

Напередодні конференції держархівом області було започатковане власне серійне наукове видання - "Праці Державного архіву Одеської області", до редакційної колегії якого ввійшли В. М. Мальченко (голова), Л. Г. Білоусова, С. Р. Гриневецький, д.і.н. М. Ф. Дмитрієнко, д.і.н. Л. І. Кормич, д.і.н. С. В. Кульчицький, к.і.н. Г. Л. Малінова (відп. секретар), д.і.н. З.В.Першина (заст. голови), д.і.н. Р. Я. Пиріг, к.і.н. Т. М. Попова, д.і.н. М. Е. Раковський, к.і.н. І. В. Сапожников, к.і.н. Н. А. Терентьєва, М. М. Цобенко, к.і.н. В. С. Шандра.

Під час конференції було проведено презентацію двох перших томів названого видання. У першому з них опубліковано монографію Г. Л. Малінової та І. В. Сапожникова "О. О. Рябінін-Скляревський: матеріали до біографії". У підготовці цієї книги взяли участь Інститут археології НАН України, Одеське регіональне відділення Інституту козацтва, Правозахисне, історико-просвітницьке і добродійне товариство "Одеський меморіал" та Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, співробітники якого надали для публікації копію рукопису не виданої раніше фундаментальної праці О. О. Рябініна-Скляревського "Запорозькі заколоти та керуюча верства Коша ХVIII ст.". Видання здійснене з нагоди 80-річчя архіву та 225-ї річниці ліквідації Запорізької Січі, а здійснено коштом Одеської обласної державної адміністрації (див. список видань).

Другий том "Праць" є монографією Л. Г. Білоусової, Т. Є. Волкової, Г. Л. Малінової та В. В. Харковенко "Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви". Супровідні тексти і бібліографію підготували Л. Г. Білоусова і В.В.Харковенко (див. список видань). Вихід книги також був присвячений ювілею архіву, публікація фінансувалась Одеською обласною державною адміністрацією та Генеральним консульством Греції в Одесі (Генеральний консул - Іфігенія Кондолеондос).

За підсумками доповідей, повідомлень, обговорень, пропозицій і дискусій, що мали місце під час конференції, було прийнято таку резолюцію:

  1. Вважати за доцільне проводити наукові конференції з історико-архівної тематики регулярно, - не рідше 1 разу на 2-3 роки.
  2. З урахуванням актуальності й наукової значимості питань і проблем, розглянутих на пленарному і секційних засіданнях, рекомендувати Державному архіву Одеської області опублікувати матеріали конференції у спеціальному томі своїх "Праць".
  3. Пропагувати результати конференції чeрез засоби масової інформації. Підготувати статті про конференцію для наукових і науково-популярних часописів.
  4. Вважаючи найважливішим завданням Держархіву Одеської області та його підрозділів забезпечення збереженості документів, просити органи виконавчої влади Одеської області та м. Одеси поліпшити матеріально-технічну базу архівних установ системи Державного комітету архівів України. Приділити особливу увагу відділу держархіву в м. Ізмаїлі.
  5. З метою підготовки кваліфікованих спеціалістів для роботи в архівних установах усіх рівнів звернутися до ректорату Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова з пропозицією вивчити питання про введення на історичному факультеті спеціалізації "Архівознавство".
  6. Активізувати роботу "Спілки архівістів". Залучити в неї істориків і краєзнавців Одеси й Одеської області.
  7. Звернутися до Державного комітету архівів України з пропозицією розпочати роботу щодо з'ясування долі бібліотеки Болградської гімназії, вивезеної за кордон у роки Другої світової війни.
  8. Вважати за необхідне поглиблювати й розширювати фахові й наукові контакти держархіву області з архівами близького і далекого зарубіжжя.
  9. Вивчити питання про доцільність і можливість створення "Народного архіву".
  10. На розвиток активної й плідної діяльності держархіву області з публікації збірників документів, наукових монографій і довідкових видань (див. список), вважати за доцільне:
    перевидати оновлений путівник по архіву. Залучити до цієї роботи істориків та краєзнавців (В. М. Мальченко);
    продовжити видання "Праць" архіву, практикуючи не лише публікацію монографій, а й тематичних збірників документів статей (редколегія);
    підготувати збірник документів "Видатні греки Одеси" (Л. Г. Білоусова);
    здійснити підготовку анотованого огляду документів "Джерела з історії українського козацтва у фондах Держархіву Одеської області" (І. В. Сапожников);
    підготувати й видати "Методику генеалогічних пошуків в архіві" (В. В. Харковенко).
  11. Звернутися до дирекції Одеського спеціалізованого підприємства комунально-побутового обслуговування з питань:
    науково-технічного опрацювання й реставрації книг поховань Другого християнського і Слобідського цвинтарів;
    передачі до держархіву області всіх цвинтарних книг, складених до 1917 р.
  12. Звернутися до обласного управління юстиції у зв'язку з неприпустимістю зберігання метричних церковних книг за період до 1917 р. у сільрадах і доцільністю передачі їх до відповідних органів РАГС або до державних архівів.
  13. Рекомендувати керівникам установ, організацій і підприємств усіх форм власності зробити свої відомчі архіви більш доступними для дослідників.
  14. У зв'язку зі зростанням інтересу населення до сімейної історії та активізацією наукових біографо-історіографічних досліджень рекомендувати архіву:
    розробити методику генеалогічного пошуку по документах архіву та опублікованих джерел;
    розширити обмін інформацією з цих питань з центральними та обласними архівами.
  15. З метою удосконалення науково-довідкового апарату до документів, рекомендувати архіву:
    активізувати роботу з удосконалення описів та заголовків справ;
    пожвавити роботу бібліотеки архіву, поліпшити її матеріально-технічну базу.
  16. Рекомендувати архіву вивчити такі питання:
    про роботу читального залу і столу довідок у вихідні дні;
    про створення в архіві спеціального читального залу для роботи з документами за період до 1917 р.;
    про проведення регулярних зустрічей і тематичних семінарів за участю істориків і краєзнавців.
  17. Рекомендувати всім дослідникам, які працюють з архівними документами, додержуватися правил користування джерелами, а також етичних норм при публікації й цитуванні документів, обов'язково надавати бібліотеці архіву примірник виданих праць.

СПИСОК ВИДАНЬ
за документами Держархіву Одеської області (1995-2000 рр.)

1. Алексеева В. Ю. Фонды Государственного архива Одесской области: Указатель. - Ч. I: Досоветский период. - Одесса, 2000. - 224 с. - (Труды Государственного архива Одесской области. - Т. ІІІ).

2. Араджиони М. А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения и историография этнической истории и культуры (80-е гг. ХVIII в. - 90-е гг. ХХ в.). - Симферополь: Изд. дом "Амена", 1999. - 132 с.

3. Белоусова Л. Несколько слов об одесском пиве, пивоварах и традициях // Причерноморский регион. - 1998. - № 1. - С. 37-48.

4. Белоусова Л. Первые автомобили на улицах Одессы // Там само. - С. 51-57.

5. Белоусова Л. Г. Екатеринославская губерния в документах Управления Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора: на материалах ГАОО // Спадщина. До 75-річчя Державного архіву Дніпропетровської області. Ювілейний збірник. - Дніпропетровськ, 1999. - С. 96-104.

6. Белоусова Л. Г., Волкова Т. Е., Малинова Г. Л., Харковенко В. В. Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. - Ч. І. 1800-1831 / Отв. ред. Л. Г. Белоусова, науч.ред. И. В. Сапожников. - Одесса, 2000. - 331 с. - (Труды Государственного архива Одесской области. - Т. ІІ.

7. Белоусова Л. Г., Малинова Г. Л. Одесской таможне 200 лет / Ред. М. Н. Ковальчук. - Одесса: ОКФА, 1995. - 96 с.

8. Белоусова Л., Сапожникова Г., Сапожников И. Опись документов в деле "О казаках Войска Черноморского, жительствующих около Одессы и пожелавших переселиться по-прежнему в Войско" канцелярии Херсонского военного губернатора Э. Де-Ришелье // Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе. - Одесса: ОКФА, 1998. - С. 209-237.

9. Вся Одесса: Антология - Словарь. - М.: Dimoff & Co., 1997. - 1168 с.

10. Гончарук Т. Г. Каменярi одеських передмість // Сапожников И. В. Каменные кресты предместий Одессы: конец ХVII-XIX вв. - Ильичевск: Элтон-2-Гратек, 1999. - С. 82-86.

11. Дивный И. В. Страницы военного некрополя старой Одессы: биографический справочник / Отв. ред. А. Маврин. - Кн. 1. - Киев, 1996; Кн. 2. - К., 2000.

12. Ковальчук Л. В., Малинова Г. Л. и др. Архивные документы: ГАОО, УСБУ в Одесской области // Одесский мартиролог. - Т. І. - Одесса: ОКФА, 1999. - С. 489-698.

13. Котлер (Mеркуленко) И. Очерки по истории евреев Одессы / Ред. И. Котлер.- Иерусалим: Noy, 1996. - 204 c.

14. Маленко Л. Азовське козацьке військо: 1828-1866. - Запоріжжя: Мотор-Січ, 2000. - 514 с.

15. Малинова Г. Оксман Юліан Григорович // Українські архівісти: Біобібліографічний довідник. - Вип. І. ХІХ ст.-1930-ті рр. - К., 1999. - С. 259-260.

16. Малинова Г. Л., Сапожников И. В. А. А. Рябинин-Скляревский: материалы к биографии. / Отв. ред. Г. В. Сапожникова, науч. ред. Л. Л. Зализняк. - Одесса-Киев: Элтон-2-Гратек, 2000. - 222 с. - (Труды Государственного архива Одесской области. - Т. I).

17. Малинова Г. У истоков советского правосудия // Одесский мартиролог. - Т.V. - Одесса: ОКФА, 1999. - С. 242-252.

18. Малинова Г. Трудная тема // Одесский мартиролог. - Т. II. - Одесса: ОКФА, 1999. - С. 750-772.

19. Плесская-Зебольд Э. Г. Одесские немцы: 1803-1920. - Одесса: ТЭС, 1999. - 521 с.

20. Попечительный комитет об иностранных поселенцах Южного края России. 1799-1876 гг. - Аннотированная опись дел 1799-1818 гг. / Сост. О. В. Коновалова, О. М. Набока, Э. Г. Плесская.; Ред. О. В. Коновалова. - Одесса: ОКФА-ТЭС, 1998. - 364 с.

21. Попечительный комитет об иностранных поселенцах Южного края России. 1799-1876 гг. - Том ІІ. Аннотированная опись дел 1819-1826 гг. / Сост. О. В. Коновалова, О. М. Набока, Э. Г. Плесская; Ред. О. В. Коновалова. - Одесса: ТЭС, 1999. - 242 с.

22. Сапожников И. В., Белоусова Л. Г. Греки под Одессой: очерки истории поселка Александровка с древнейших времен до начала ХХ в. / Отв. ред. Г.В.Сапожникова. Одесса-Ильичевск: Элтон-2-Гратек, 1999. - 262 с.

23. Сапожников И. В., Сапожникова Г. В. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе / Отв. ред. Л. Л. Зализняк. - Одесса: ОКФА, 1998. - 272 с.

24. Самодурова В. В. Причерноморские немцы: их вклад в развитие г. Одессы и региона. 1803-1917. Библиографический указатель. - Одесса: Астропринт, 1999. - 200 с.

25. Терентьева Н. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (ХVII-XX вв.) / Науч. ред. В. А. Смолий. - Киев: Аквилон-пресс, 1999. - 352 с.

26. Хаджибей-Одеса та українське козацтво: 1415-1797 рр. / Відп. ред. І. В. Сапожников, наук. ред. Г. В. Сапожникова. - Одесса: ОКФА, 1999. - 400 с. - (Невичерпні джерела пам'яті. - Т. ІІІ).

27. Шувалов Р. А. Преданы вечному забвению: поименный календарь смертных казней, убийств при задержаниях и попытках к бегству, кончин и самоубийств в тюрьмах Одессы. - Кн. І. 1879-1911. - Одесса: ОКФА, 1998. - 96 с.

28. Щербина Л. Пушкин в Одессе. - Одесса: Астропринт, 1999. - 432 с.

29. Belousova L. Fond 252: Odessa Office for Foreign Settlers in Southern Russia (1806, 1807, 1814-1834, 1843, 1850). Guide. - Fargo, N. D., North Dacota State University Library, 2000.

30. Hausmann G. Universitat und stadtische Gesellschaft in Odessa, 1865-1917: soziale and nationale Selbstorganisation an der Peripherie des Zarenreiches. - Stutgart: Franz Steiner Verlag, 1998. - 699 s.


"Архіви України"
№ 4-6 / 2000

ПОШУКИ ТА ЗНАХІДКИ В АРХІВАХ

І. В. Верба

МАТЕРІАЛИ З УКРАЇНСЬКОЇ ГЕНЕАЛОГІЇ В КИЇВСЬКОМУ АРХІВІ ОЛЕКСАНДРА ОГЛОБЛИНА

Зацікавлення національною генеалогією у славнозвісного українського історика Олександра Оглоблина (1899-1992) виникло ще змалку. Обставини особистого життя, передусім спорідненість із старшинсько-козацьким родом Лашкевичів і польською шляхетською гілкою Савицьких, зрештою - вивчення історії Сіверщини, а згодом - і всієї Лівобережної України, привели його до поглибленого студіювання видатних і заслужених родоводів Гетьманщини1. "Коли я замислююсь над тим, яка галузь історичної науки була мені найближча інтимно - своя, сміло відповідаю - генеалогія! Тільки тут, у цій чарівній сфері родословних дерев, я почував себе як дитина в казковому зачарованому лісі", - писав він з еміграційної далечини в спогадах-роздумах "Рід"2.

Уже перші невеличкі замітки дослідника, написані ним у 15-17 років, незмінно виблискували генеалогічним екскурсом. Як згодом нотував Олександр Петрович, усі вони залишилися в рукописах3. На щастя, свідчення цих юнацьких зацікавлень збереглися в його київському архіві. Серед них передусім слід згадати історичний етюд "Андрей Боголюбский и его политические идеалы" (1916), де реконструйовано портрет володимиро-суздальського князя, особливо гілку українських Рюриковичів4. Ця компіляція суттєво поступається іншій оригінальній статті вченого - "Захария Корнилович - епископ Переяславский, коадьютор митрополии Киевской (1700-1715)" (1915-1920)5. Ще в 1915 р., відпочиваючи в с. Малютінка Київської губернії, він віднайшов напівзабуту могилу сподвижника лівобережного гетьмана Івана Мазепи, а також досконало вивчив його біографію. Можна сміливо стверджувати, що це на сьогодні найкраща розвідка про названого церковного діяча. Однак, усе це були лише перші кроки молодого дослідника. Професійними, озброєними науковою методикою його праці стали на початку 1920-х років. Саме в цей час, як зазначають окремі дослідники його життя й діяльності, Олександр Петрович почав збирати матеріали до української генеалогії XVII-XVIII ст. (родоводи низки шляхетських, старшинських, козацьких, духівницьких і міщанських фамілій Гетьманщини)6. Це була марудна і водночас захоплююча праця, яка забирала левову частину часу дослідника, однак годі було й думати у ті далекі роки про їхнє оприлюднення. Вчений працював систематично й наполегливо, бажаючи доповнити й опублікувати п'ятий том "Малоросійського родословника" свого іменитого земляка Вадима Модзалевського, оскільки тоді ще не знав, що він зберігся. "Довгими вечорами, після цілоденної важкої праці, відпочиваючи в своєму новому сімейному затишному професорському кабінеті, я займався тим, що ніяк не пасувало до "епохи" - українською генеалогією, але на цей раз вже науково озброєний і великим документальним матеріалом, і науково-генеалогічною методологією. Саме тут горіла моя душа, і як любовно виводив я бісерним почерком, так мені не властивим, але який я так люблю, складну в'язь родословних розписів", - згадував він пізніше7. В архіві історика чимало відповідного матеріалу, який у сукупності може скласти кілька грубезних томів8. Його аналіз дозволяє зробити припущення, що він складається із двох частин. Одна стосується предків історика по лінії матері, відомих старшинсько-козацьких родів Гетьманщини, насамперед Лашкевичів, Савицьких, Гаєвських, Соболевських та інших. Друга, основна, висвітлює родоводи, власне, елітних гілок України XVII-XVIII століть: Хмеліовських, Моржковських, Заруцьких та інших. Їх посвоячення і спорідненість у сукупності змальовують досить об'ємну картину еліти українського народу. На нашу думку, це був саме той матеріал, з якого Олександр Оглоблин черпав відомості до всіх, без винятку, своїх відомих розвідок 1920-1930-х років. Більша їх частина також збереглася в архіві вченого. Це передусім цикл праць про ханського гетьмана Петрика, Івана Мазепу, політичного й церковного діяча Михайла Вуяхевича та інших9. Вони мають суттєві правки і дають уявлення про творчу лабораторію Олександра Петровича.

Дражливе питання, яке тривалий час з різних причин замовчувалося, пов'язане з генетичним батьком історика - Михайлом Миколайовичем Мезьком (1870-1938). Його родовід ще в 1920-х рр. розробив сам Олександр Петрович, але згадані факти оприлюднив лише в 1993 р., взявши за основу еміграційні матеріали О. Оглоблина, у своїй праці про історика біограф ученого і його довголітній друг та колега Любомир Винар10. Разом із тим джерела, що залишились у Києві, дають можливість дещо доповнити й уточнити в історичній сильветці батька Оглоблина11.

Викликає інтерес праця "Труди і дні Гетьмана Івана Мазепи (Матеріали до біографії)", яку історик розпочав 1939 року12. У ній є спеціальний розділ - "Біографічні й генеалогічні дані", де дослідник реконструює політичну біографію лівобережного державця. Цікаво, що вже в цій розлогій розвідці він обѓрунтував дату народження Івана Мазепи - 1632 рік, яка сьогодні в українській історіографії виглядає чи не найбільш вірогідною.

Чимало часу вчений віддавав історико-генеалогічним пошукам за часів окупації. Він розробляв у цей час родовід громадського діяча та письменника Опанаса Кириловича Лобисевича, маючи намір довести його авторство в "Історії Русів"13, і вже тільки на еміграції він переглянув свою точку зору. Генеалогічний характер притаманний і статті "Причинок до української генеалогії ХVII ст. Внучка двох гетьманів", присвяченій онуці гетьманів І.Брюховецького та І. Самойловича - Ісканській (1942)14.

Торкаючись генеалогічного аспекту, слід зазначити, що історик чимраз більше зусиль приділяв дослідженню генеалогії української історіографії і пов'язаній з нею проблемі наукових генерацій. У цьому ракурсі згадаємо його історико-біографічні нариси, присвячені іменитим попередникам, землякам-сіверцям, блискучим дослідникам української старовини - Олександру Лазаревському і Вадиму Модзалевському.

Ще про один бік цієї справи слід сказати окремо. За радянських часів учений встиг увести до наукового обігу дуже мало матеріалу і сьогодні значна низка дописів ще чекає на дослідників. Слід зауважити, що саме в ті часи в Олександра Петровича з'явилася, а пізніше утвердилася думка про самостійний характер цієї дисципліни. Про це він красномовно писав у своїй науковій автобіографії: "Вже давно цікавлять мене методологічні та історіографічні проблеми української генеалогії, зокрема проблема взаємин генеалогії і історії. Я прийшов до висновку, що не точно вважати генеалогію лише за допоміжну історичну науку. Ні, це окрема самостійна історична дисципліна, яка має власні завдання, власну сферу досліду, свою специфічну методологію і свої, окремі від історії перспективи та можливості дальшого наукового розвитку. Це не тільки наука про походження і розвиток родів, але кінець-кінцем наука про історичну людину, homo historiеns"15.


1Див.: Верба І. Рід і земля Лaшкевичів (За генеалогічними таблицями О. Оглоблина) // П'ята наукова геральдична конференція. - Львів, 1995. - С. 15-17; Верба І. Олександр Оглоблин. Життя і праця в Україні. - К., 1999. - С. 34-49 повернутися...

2Оглоблин О. Рід // Український історик. - Нью-Йорк; Торонто; Київ; Львів; Мюнхен, 1994. - № 1/4 - С. 135 (далі - УI) повернутися...

3Життєпис Олександра Оглоблина // Винар Л. Олександер Петрович Оглоблин, 1899-1992: Біографічна студія. - Нью-Йорк; Торонто; Київ; Париж, 1994. - С. 59 повернутися...

4ЦДАВО України, ф. 3561, oп. 1, спр. 45, арк. 1-12 зв. повернутися...

5Там само, спр. 42, арк. 1-40 зв. повернутися...

6Винар Л. Праці Олександра Оглоблина, що залишаються в рукопису // Оглоблин О. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріяли. - Нью-Йорк; Київ; Торонто, 1995. - С. 369 повернутися...

7Оглоблин О. Рід... С. 138 повернутися...

8ЦДАВО України, ф. 3561, оп.1, спр. 57-60 повернутися...

9Там само, спр. 28, 38, 41 повернутися...

10Див.: Винар Л. Олександер Петрович Оглоблин (1899-1992) // УI, 1993. - № 1/4. - С. 13-15; Винар Л. Олександeр Петрович Оглоблин. 1899-1992. - С. 13-15 повернутися...

11Держархів м. Києва, ф. 16, оп. 465, спр. 1400, арк. 10 зв. Паралельно з цими працями з'явились і роботи автора цих рядків, в яких за спогадами (в т. ч. і Л. Винара) та окремими документами створенo мозаїчний портрет справжнього батька історика. (Див.: Верба І. О.П.Оглоблин: штрихи до портрета // Київська старовина. - 1994. - № 6. - С. 79; Верба І. Гетьман історичної науки: Життя і діяльність О. П. Оглоблина в Україні // Старожитності. - 1993. - № 19-24. - С. 20. - (прим. І); Верба І. До питання про походження Олександра Оглоблина // Четверта наукова геральдична конференція. - Львів, 1994. - С. 20-22). Природно, ці розвідки лише побіжно торкалися біографії М. М. Мезька і, безперечно, мали окремі неточності та прогалини, на що було вказано Любомиром Винарем (див.: Винар Л. Вступ до спогадів О. Оглоблина "Про мій рід" // VІ, 1996. - С. 204-206). Звичайно, слід подякувати маститому досліднику за дружні поради відносно моїх "штрихів", що полегшувалося наявністю "під рукою" родинних архівних матеріалів Олександра Оглоблина. Разом із тим, Любомир Винар піддає скрупульозному аналізу мою тезу, висловлену 1994 р., що "досі залишається нез'ясованою і в силу цього генеалогічно абсолютно невивченою, є питання про встановлення особи справжнього батька дослідника", і додає: "Треба ствердити, що вже давно встановлено питання батька історика - це зробив його син Олександер Оглоблин в численних біографічних нарисах".
Цілком певно, що Олександр Петрович зробив це ще в 1920-1940-х рр., але жодного з цих "біографічних записів" він за свого життя не оприлюднив. Вони нерухомо лежали в рукописах до 1993 року. До речі, сам Олександр Петрович хіба що вживав псевдонім "Мезько" на підписах у деяких статтях і жодного разу не згадував в прилюдних розмовах свого справжнього родоводу по лінії Мезьків. Водночас жоден із біографів ученого, серед них і Любомир Винар, у значному числі нарисів не торкалися цього болючого питання. До речі, у 1993-1994 рр. сам Любомир Винар відносно роду Мезька-Оглоблина писав у своїй студії: "Це перший раз в науковій літературі, на основі нових його автобіографічних і біографічних джерел, спробуємо зреалізувати в нашому дослідженні" (Винар Л. Олександер Петрович Оглоблин... С. 12). Треба врахувати і такий момент, як несвоєчасність отримання "Українського історика" в Україні, який запізнюється щонайменше як на рік.
Втім, уже сьогодні зрозуміло, що на черзі - створення синтетичної праці про видатного українського історика на основі його архіву як в Україні, так і на еміграції. Сподіваюсь, що Любомир Винар і його колеги разом з українськими дослідниками, залишаючи поза увагою окремі розходження, зможуть якнайшвидше це зробити. Мабуть, саме про це мріяв Олександр Оглоблин, коли передавав родинний архів УІТ повернутися...

12ЦДАВО України, ф. 3561, оп.1, спр. 76, арк. 1-27 повернутися...

13Там само, спр. 56, арк. 1-124 повернутися...

14Там само, спр. 50, арк. 1-24 повернутися...

15Оглоблин О. Мій творчий шлях українського історика // Збірник на пошану проф. д-ра Олександра Оглоблина. - Нью-Йорк, 1977. - С. 24; Див.: Олександер Мезько-Оглоблин. Дослідження та матеріяли (до століття народження історика) / Упор. А. Атаманенко. - Нью-Йорк, Острог, Київ, Торонто, 2000. - Вид. 2. - С. 118 повернутися...


"Архіви України"
№ 4-6 / 2000

У МІЖНАРОДНІЙ РАДІ АРХІВІВ

ХIV МІЖНАРОДНИЙ КОНГРЕС АРХІВІВ

21-26 вересня 2000 р. в іспанському місті Севілья проходив XIV Міжнародний конгрес архівів - чергове зібрання всесвітньої архівної громади - керівників національних архівних служб та установ, асоціацій та спілок архівістів, інших професійних та громадських об'єднань, пов'язаних з архівною справою. Відкрита трибуна дискусійного обговорення нагальних професійних проблем цього разу проходила під гаслом "Архіви нового тисячоліття та інформаційне суспільство". Одночасно з пленарними засіданнями конгресу відбулася Генеральна асамблея МРА - найвищий орган світової архівної громадськості - та багато презентаційних заходів.

У цьому числі "Архіви України" починають публікацію матеріалів XIV Міжнародного конгресу архівів - підсумкову резолюцію конгресу та Рекомендації Ради Міністрів Ради Європи стосовно європейської політики доступу до архівів, що були оприлюднені на конгресі. У наступних номерах будуть видрукувані новий Статут МРА, інформація про звіти її регіональних відділень, секцій, комітетів та комісій, стратегічний план МРА на 2000-2001 рр.; матеріали сесійних засідань конгресу тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ХIV КОНГРЕСУ МРА

Визнаючи, що Загальна декларація прав людини проголошує, що кожен має право "здійснювати пошук, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами інформації і через будь-які кордони", і дійшовши висновку, що глобальне поширення інформації приводить до зростання значення міжнародних стандартів в архівній термінології, збереженні, оцінці, утриманні та доступу до архівних документів, і усвідомлюючи, що професійна освіта і навчання архівістів повинно постійно оновлюватися і переглядатися, виходячи з того, що архівна спільнота має виконувати свої зобов'язання щодо документів, користувачів і суспільства у цілому,

ХІV Міжнародний конгрес архівів рекомендує таке:

Електронні документи та інформаційні технології

1. Архівісти забезпечують розширення доступу до змісту і функціонування автентичних електронних документів, усвідомлюючи, що вони не можуть зберігатися в їх первісному фізичному форматі;

2. Національні архівісти, повністю усвідомлюючи нагальну потребу збереження електронних урядових документів, мають вести перед у забезпеченні зберігання і доступу до документів в інтересах забезпечення громадянських прав;

3. Архівісти, вітаючи розширення доступу до архівів, спричинене розвитком технологій, запевнюють, що всі громадяни, які володіють або не знайомі із сучасними комунікаційними технологіями, мають рівні права і рівні можливості щодо користування своєю документальною спадщиною;

4. Комітет з архівного законодавства МРА (ICA/CLM) повинен постійно відслідковувати розвиток питань авторських прав на електронні документи, проводити дослідження і професійну допомогу;

Стандартизація

5. Усі комітети та секції МРА розробляють термінологічні та інші стандарти, що стосуються сфери їх професійної спеціалізації, і сприяють їх впровадженню;

6. Усі архівісти повинні сприяти залученню своїх національних органів стандартизації до активної участі в розробленні нових стандартів ISO у різних сферах архівної практики і мають провадити політику, базовану на стандартах ISO та МРА;

7. Архівісти, люди інших дотичних професій та адміністратори повинні розширювати межі своїх знань щодо техніки кваліфікованого вдосконалення управління архівами;

Архівна освіта

8. Архівні установи та спілки мають здійснювати виконання і дотримання принципів Кодексу етики МРА, затвердженого Генеральною Асамблеєю МРА на її ХІІI сесії;

9. Архівісти мають заохочувати університети включати курси архівознавства до числа обов'язкових дисциплін для тих, хто вивчає право, менеджмент, соціальні та психологічні науки, історію, і МРА має розробити модель такого ознайомлювального курсу;

10. Адміністратори архівних бібліотек мають гарантувати постійний вільний доступ до їх фондів, одночасно з розвитком потрібних ресурсів довідкової служби;

Професійний розвиток

11. Комісія програмного управління МРА вдосконалює інструменти дослідження професійних потреб, впроваджує проект використання розробок МРА, і передавання їх результатів членам МРА на регулярній основі;

12. МРА створює орган, відповідальний за підвищення ролі архівістів у зростанні суспільного значення архівів та їх використанні;

Захист культурної спадщини

13. З огляду на продовження розгляду проблеми управління архівами колишніх репресивних режимів та їх важливості в консолідації демократичної системи, МРА продовжуватиме співпрацювати з ЮНЕСКО, розвиваючи програму збереження таких архівів як невідкладної справи, беручи до уваги основні напрями розробленого МРА/ЮНЕСКО 1995р. документа Управління архівами державної безпеки колишніх репресивних режимів;

Спеціальні подяки

14. ХІV Міжнародний конгрес архівів, що проходив у Севільї, висловлює свою найщирішу вдячність за честь, надану Його Величністю, Королем Іспанії, який погодився бути Почесним Головою конгресу, та взяв активну участь у церемонії відкриття;

15. ХІV Міжнародний конгрес архівів висловлює свою подяку усім національним та міжнародним, державним та приватним інституціям, які сприяли впровадженню програми МРА у період 1996-2000 рр.;

16. ХІV Міжнародний конгрес архівів засвідчує свою вдячність усім колегам, участь яких спричинила стимулююче та результативне вивчення професійних проблем, і всім доповідачам, які відбили в резолюціях теми, висловлені при обговоренні професійної програми;

17. Від імені Міжнародної ради архівів та всіх учасників ХІV Міжнародний конгрес архівів висловлює свою глибоку вдячність Уряду Іспанії, Хунті (регіональному уряду) Андалузії, меру Севільї, керівнику Підвідділу державних архівів міністерства освіти і культури, Голові конгресу та її колегам, іншим іспанським архівістам, які доклали багато зусиль для забезпечення щирої гостинності та організації ХІV Міжнародного конгресу архівів.


РАДА ЄВРОПИ. КОМІТЕТ МІНІСТРІВ

РЕКОМЕНДАЦІЯ № R (2000) 13
КОМІТЕТУ МІНІСТРІВ КРАЇНАМ-ЧЛЕНАМ СТОСОВНО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ДОСТУПУ ДО АРХІВІВ
(прийнятий Комітетом Міністрів 13 липня 2000 року
на 717 зустрічі членів Комітету Міністрів Ради Європи)

Комітет Міністрів відповідно до термінів статті 15.b Статуту Ради Європи,

Зважаючи на те, що метою Ради Європи є встановлення більш тісного союзу між її членами і що цей намір може бути реалізовано спільними діями в галузі культури;

Беручи до уваги Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, передусім статті 8 і 10, і Конвенцію про захист осіб стосовно автоматичної обробки персональних даних (ЕТS № 108);

Беручи до уваги Рекомендацію (81) 19 Комітету Міністрів країнам-членам стосовно доступу до інформації, що перебуває у розпорядженні державної влади, і Рекомендацію (91) 10 Комітету Міністрів країнам-членам стосовно передачі персональних даних, що перебувають у розпорядженні державних органів, третій стороні;

Зважаючи на те, що архіви визнаються невід'ємним і незамінним елементом культури;

Зважаючи на те, що вони гарантують тяглість людської пам'яті;

Враховуючи підвищення інтересу суспільства до історії, інституційні реформи, які нині відбуваються в нових демократіях і виключний рівень змін, які мають місце в створенні документів;

Зважаючи на те, що країна ще не стала повністю демократичною аж до того, щоб кожний із жителів мав можливість дізнатися об'єктивно про всі подробиці своєї історії;

Враховуючи складність проблем, пов'язаних із доступом до архівів як на національному, так і на міжнаціональному рівні, зумовлених розбіжностями конституційних і юридичних рамок, конфліктуючими вимогами прозорості й секретності, захистом права на приватність і необхідністю доступу до історичної інформації, кожне з яких по-різному сприймається суспільною думкою в кожній країні;

Знаючи бажання істориків досліджувати громадянське суспільство, краще розуміти складність історичного процесу загалом і двадцятого століття, зокрема;
Усвідомлюючи, що краще розуміння недавньої європейської історії може сприяти запобіганню конфліктів;

Зважаючи на те, що з огляду на складність публікацій, пов'язаних з відкритістю архівів, необхідне прийняття європейської політики стосовно доступу до архівів, яке має базуватися на спільних принципах, сумісних з демократичними цінностями,
Рекомендує всім урядам країн-членів вжити всіх необхідних заходів і кроки для того, щоб:


ДОДАТОК ДО РЕКОМЕНДАЦІЇ № R(2000)13

ВИЗНАЧЕННЯ

1. У цілях цієї рекомендації:

Слово "архіви" має таке значення:

Слово "доступ" має такі значення:

"доступ до архівів" означає можливість звертатися до архівних документів відповідно до національного права. Ця точка зору на доступ не охоплює використання документів, що веде до створення вторинних матеріалів, які перебувають предметами особливих угод;

"користувач" означає особу, яка звертається до архівів, за винятком персоналу, який працює з архівами;

"захищені персональні дані" означає будь-яку інформацію, пов'язану з визначенням чи можливістю визначення особи (предмета даних), яка відповідно до законів, текстів підзаконних актів чи рішення суду не може бути предметом повідомлення громадськості без ризику заподіяти шкоду інтересам цієї особи.

ТЕКСТИ ЗАКОНОДАВЧИХ І ПІДЗАКОННИХ АКТІВ

2. У європейських країнах відповідальність за викладення загальних принципів, які керують доступом до архівів, покладена на законодавство і саме тому повинна регулюватися актами парламенту. Практичне врегулювання розподілятиметься між законами і постановами, відповідно до права кожної країни.

3. Акти і постанови, що стосуються доступу до державних архівів, мають бути скоординовані і приведені в гармонію із законами, що стосуються споріднених сфер, передусім із тими, які стосуються доступу до інформації, що перебуває у володінні державних органів влади, і тими, які стосуються захисту даних.

4. Критерії доступу до державних архівів, визначені в законі, повинні застосовуватися до всіх архівів загалом на всій національній території, незалежно від Архівів, відповідальних за їхнє збереження.

ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНИХ АРХІВІВ

5. Доступ до публічних архівів є правом. У політичній системі, яка поважає демократичні цінності, це право повинно надаватися всім користувачам, незалежно від їхньої національності, статусу чи функції.

6. Доступ до архівів є частиною функцій служб державних архівів, за яку, як таку, плата не повинна вноситися.

7. Законодавство має забезпечувати:

  1. як відкриття державних архівів без особливих обмежень, так і
  2. загальний період закриття.

7.1. Винятки із цього загального правила, необхідні в демократичному суспільстві, можуть, у вказаних випадках, бути передбаченими для того, щоб гарантувати захист:

7.2. Усі винятки із загального періоду закриття, пов'язані зі зменшенням чи продовженням цього періоду, повинні мати юридичну основу. Відповідальність за будь-яке закриття чи зняття обмежень лежить на агентстві, яке створило документи чи на адміністрації, яка здійснює нагляд за ним, якщо тільки національне законодавство не покладає цю відповідальність на окремий Архів. Будь-яке закриття понад звичайний термін повинно здійснюватися на наперед визначений період, в кінці якого дані мають бути відкритими для запитів.

8. Пошукові засоби повинні охоплювати всю сукупність архівів і надавати можливість робити посилання, в разі потреби, на ті документи, які могли уникнути описування. Навіть коли допомога з пошуку виявляє існування закритих документів і поки вони самі не містять інформації, захищену законодавством, вони мають бути легко доступними, так, щоб користувачі могли попросити спеціальний дозвіл для доступу.

9. Відповідні правила повинні допускати можливість звернення за спеціальним дозволом до компетентних органів влади для доступу до документів, які відкрито не є доступними. Спеціальний дозвіл для доступу повинен гарантуватися на однакових умовах усім користувачам, які його попросять.

10. Якщо потрібний архів не є відкрито доступним з причин, передбачених ст.7.1, може бути надано спеціальний дозвіл щодо доступу до витягів з документів чи з частковими вилученнями. Користувач має бути повідомленим про те, що може бути надано лише частковий доступ.

11. Будь-яка відмова в доступі чи в спеціальному дозволі на доступ повинна надаватися у письмовій формі, і особа, яка подавала запит, повинна мати можливість подати апеляцію проти негативного рішення і, як останній крок, звернутися до суду.

ДОСТУП ДО ПРИВАТНИХ АРХІВІВ

12. Там, де це можливо, mutates mutandis, варто робити спроби ввести ті ж умови доступу до приватних архівів, що передбачені і для державних архівів.


NACZELNA DYREKCJA ARCHIWÓW PAŃSTWOWYCH

ARCHEION

CZASOPISMO POSWIECONE SPRAWOM ARCHIWALNYM
ZALOZONE PRZEZ STANISLAWA PTASZYCKIEGO
W ROKU 1926


Научно-практический иллюстрированный журнал
"Архiвы i справаводства"
("Архивы и делопроизводство")

Журнал учрежден Государственным комитетом по архивам и делопроизводству Республики Беларусь, Белорусским научно-исследовательским институтом документоведения и архивного дела и Институтом истории Национальной Академии наук Беларуси 7 апреля 1998 года. Зарегистрирован Государственным комитетом Республики Беларусь по печати 19 мая 1998 г. Выходит шесть раз в год на белорусском и русском языках.


ОТЕЧЕСТВЕННЫЕ АРХИВЫ

Издается c 1923 года
Выходит одни раз в два месяца

№ 4    2000

СОДЕРЖАНИЕ

СТАТЬИ И СООБЩЕНИЯ

Жумер В. - Важнейшие аспекты экспертизы ценности документов: анализ международного опыта (1950-1990-е годы).

Жукова М.П. - К разработке нового перечня типовых управленчиских документов.

Подздеева И.В. - Поливидовой территориальный архив Верхогамья: история формирования, состав, перспективы сохранения и использования (результаты комплексных экспедиций московского государсвенного университета им. М.В. Ломоносова 1972-1998 г.г.)

Документальное наследие И.С. Шмелева возвращается на Родину.

Документальное наследие И.С. Шмелева возвращается на Родину.

Отец Григорий (Красноцветов) - "… Архив такого обьема попадает в руки специалистов не так часто"

Влкова Н.Б., Хачатурян Л.В. - "Переписка И.С. Шмелева и О.А. Бредиус-Субботиной"

* * *

Охотин Н.Г. - Институт "Открытое общество" в поддержку российских архивов.

ПУБЛИКАЦИИ ДОКУМЕНТОВ

"Часть жизни - в памяти…" (Из дневника политработника Н.М. Калачова. 1930-1941 г.г.). Публикацию подготовила Е.М. Грибанова.

"Контрасты этой страны огромны…" путевые заметки германского разведчика о России. 1937 г. Публикацию подготовил О.К. Матвеев.

ОБМЕН ОПЫТОМ

Кондрыева Е.А. - Госархив Тульской области: работа с владельцами личных архивов.

Набокова Л.В. - Госархив Ханты-Мансийского автономного округа: комплектование документами личного происхождения.

Сиротинская И.П. - Наш комментарий.

* * *

У муниципальных архивистов Бурятии

Филатова Л.И. - Обеспечение сохраности документов в организациях, учреждениях и на предприятиях Тарбагатайского района.

Сюсина Н.Я. - Современная история в документах Джидинского районого архива

Наши консультации

Залаев Г.З., Боброва Е.В. - Как создать и поддержать сайт в Интернете

КРИТИКА И БИБЛИОГРАФИЯ

Савин В.А. - Козлов В.П. Российское архивное дело. Архивно-источниковедческие ысследования

Бычков Г.И., Лыкин С.С. - Рабочее движение в России. 1895 - февраль 1917 г. Хроника. Вып. УІ. 1990 год.

Мохначева М.П. - Иванова А.Е. Студенчество России конца XIX - начала XX века. Социально-историческая судьба.

Аннотации

Пантюхина Р.Ф. - Здесь тыл был фронтом (194-1945). Сб. док. и мат.

Мещеряков Ю.В. - Тамбовское крестьянство: к истории раскулачивания.

Титова Т.В. - Рекамендовано к изданию.

В.А. Шустову - 60 лет.

Юбилей Л.Ф. Сентемовой.

ИНФОРМАЦИЯ И ХРОНИКА

55-й годовщине Попеды Посвящается

Насырова Р.С., Майер В.П., Карачева С.М., Макарьева Н.Г. -Встречи с ветеранами и собирание их архивов.

Киреева О.В., Казимирчик Р.А., Барсуков А.Ю. - Конференции и "круглые столы"

Киреева О.В., максакова О.С., Гришина В.М., Лукиных Н.А. Выставки.

Сизов А.И. - Выполняя спецзаданя

Шумахин С.В. - Старейший архивист.

Дмитриева А.М. - Юбилей главного архивиста республики Татарстан.

Абанина Р. - 35 лет на архивной службе

Шумейко М.Ф. - Первый директор архива научно-технической документации Белорусии.

Кожевин В.Л., Ипатова Г.М. - Региональная научно-методическая конференция

Арефьев А.П. - Повышение квалификации архивистов БТИ

Кобелькова Л.А. - Ассоциация аудиовизуальных архивов России образована.



№ 5    2000

СОДЕРЖАНИЕ

Власть и проблемы архивов в Российских регионах. Руководители архивных служб рассказывают.

XIV Международный конгресс архивов

СТАТЬИ И СООБЩЕНИЯ

Киселев И.Н., Волкова И.В., Нежданова О.Ю. - Современное состояние и перспективы развития системы научно-справочного аппарата к документам государственных архивов.

Овчинников Р.В. - По следам архивных разысканий В.Г. Короленко в Уральске.

Шеин И.А. - Научное наследие Е.В. Тарле: история одной публикации

Медведева Г.А. - Из истории комплектования РГАНТД документами программы "Союз-Аполлон"

К 175-летию восстания декабристов

Мироненко С.В. - Эпизод из истории 14 декабря 1825 г. глазами Николая 1
"Восстание насило чисто демократический характер". О возобнавлении широкоизвестной документальной серии "Восстание декабристов" рассказывают К.Г. Ляшенко и А.В. Семенова

ПОИСКИ И НАХОДКИ

Шимонек Е.В. - О создании памятника Ермаку в Тобольске

Вопросник Н.В. Калачова о положении архива Канцелярии новороссийского и бессарабского генерал-губернатора. Публикацию подготовила В.С. Шандра

Смаржевская И.И. - История одной семьи. Евдокия и Павел Кошаровские

Живцов Ю.Б. - Мособлогорлит против Эдит Пиаф

Антонова Л.Е., Гаврилова Н.П. - Проекти инженера Н.А. Белелюбского в РГАНТД

ОБМЕН ОПЫТОМ

Кузьменко В.Н. - Состояние и перспективы развития системы научно-справочного аппарата РГВА

Гапонова А.В. - Российский госархив экономики: создание НСА к документам по личному составу

Бойко О.К., Лабанова Л.А., Симонов В.Ю., Тарасова Н.Б., Тупалова С.А., Шакина Л.Д. - Как замедлить старение кинодокументов (хемосорбиционный материал против "уксусного синдрома" )

АРХИВЫ ЗА РУБЕЖОМ

Архивы Республики Беларусь: состояние, перспективы. Председатель Госкомархива А.Н. Михальченко отвечает на вопросы редакцтии

Леонтьева О.Г. - О комплектовании американских архивов: опыт штата Техас.

КРИТИКА И БИБЛИОГРАФИЯ

Елпатьевский А.В. - центральный государственный архив историко-политической документации Республики Татарстан. Путеводитель; Центр документации новейшей истории Кировской области. Путеводитель; Центральный государственный архив историко-политических документов Санкт-Петербурга.
Путеводитель.

Присенко Г.П. - Мохначёва М.П. Жувналистика и историческая наука: В двух кн. Кн. 2. Журналистика и историографическая прадиция в России 30 - 70-х г.г. XIX в.

ИНФОРМАЦИЯ И ХРОНИКА

Бондарёва Т.И. - Встреча руководителей архивных служб тсран СНГ

Ракицкая Е.Ю. - Правовые акты Государства Российского

Бондарёва Т.И. - Научный совет Росархива

Юбилеи

Кавцевич О.К., Суханова Р.К. - к 80-летию Сибархива

Казаков В.М. - Юбилей Алтайской архивной службы

Шадрина Г.М. - 65 лет Баргузинскому районному архиву

Щуковская Ю.П. - Госархив Приморского края - к 80-летию образования Дальневосточной республики

Нащекина Т.М. - Тамбовские архивисты - 55-летию Победы

* * *

Меланчук В.Г. - Сотрудничество сверловских архивистов с органами местного самоуправления

Козлов В.Ф. - Российское краеведение в Сорбоне

Сорина Л.М. - Личные фонды и колекции тверских краеведов в архивах

Шиляева Р.С. - Конференция по истории прелпринимательства и благотворительности в г.Кирове

Ковшова В.М. - Невостребованные документы из фондов ЦДНИ Республики Мордовия

Ушакова Е.М. - презентация личного фонда ветерана войны

Поздравления юбилярам

Чудиновских Е.Н. - Издания кировских библиотекарей и архивистов

Защита диссертации архивиста-дальневосточника

Из редакционной почты

Елпатьевский А.В. - Следует ли публиковать документы фальсифицированных дел-

Байль Б. - кто такие "мартовские социалисты"

* * *

Рукописи, депонированные в ОЦНТИ по документоведению и архивному делу (ВНИИДАД)

Анкета читателя


"Архіви України"
№ 4-6 / 2000

КРИТИКА ТА БІБЛІОГРАФІЯ

І. Б. Матяш

ВАГОМИЙ ВНЕСОК В ІСТОРІОГРАФІЮ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти / М.Дмітрієнко, В.Литвин, В.Томазов, Л.Яковлева, О.Ясь.Вступна стаття В.Смолія. Національна академія наук України, Інститут історії України, Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. - К.: Либідь, 2000. - 488 с., іл.

Етнонацiональнi дослiдження, значно активiзованi зi здобуттям Україною незалежностi, в якiсно новiй полiтичнiй ситуацiї мають належнi умови для розвитку, а вiдтак - суттєвi здобутки. Актуальнiсть таких студiй не потребує доказiв, адже без правдивого висвiтлення сторiнок iсторiї нiмецького, польського, кримськотатарського, єврейського, грецького чи iнших народiв, представники яких знайшли свою другу батькiвщину на теренах України, не створити справдi наукової, повної, об'єктивної iсторiї нашої полiетнiчної держави. При цьому чи не найбiльшу частоту мають дослiдження iсторiї "синiв Еллади", котрi мешкають на теренах України понад 2,5 тисячолiть. Лише впродовж двох останнiх рокiв побачили свiт ѓрунтовнi працi Н. О. Терентьєвої, Л. Якубової, археографiчно-текстологiчне дослiдження Є. Чернухiна, бiографiчний довiдник В. В. Харабуги1 та iн. Позитивний вплив на всебiчне вивчення етнiчної iсторiї грекiв справило створення в системi Нацiональної академiї наук України спецiалiзованого вiддiлу для вивчення iсторiї дiяльностi грецьких спiльнот в Українi, аналiзу розвитку українсько-грецьких вiдносин2, проведення мiжнародних наукових та науково-практичних конференцiй у Донецьку (1991, 1992), Києвi (1993, 1995), Марiуполi (1996, 1999), Одесi (1994, 2000), мiстах Криму (1991, 1996, 1997), Афiнах (1995, 1999) та iн.

Важливою подiєю в сучаснiй iсторiографiї етнонацiональних дослiджень i справжнiм дарунком шанувальникам грецької та української iсторiї стала праця вiдомих iсторикiв М. Дмитрiєнко (керiвник авторського колективу), В. Литвина, В. Томазова, Л. Яковлєвої, О. Яся "Греки на українських теренах: Нариси з етнiчної iсторiї. Документи, матерiали, карти" (К., 2000). Наукове видання одразу привернуло увагу фахiвцiв i широкого кола iсторикiв ѓрунтовнiстю й комплекснiстю.

Актуальнiсть працi, її непересiчну роль у змiцненнi україно-грецьких зв'язкiв, полiтичну значимiсть засвiдчують поданi трьома мовами (українською, грецькою, англiйською) звернення Президента України Леонiда Кучми та Президента Грецької Республiки Константiноса Стефанопулоса, адресованi всiм, хто має причетнiсть "до цiєї великої, корисної та благородної роботи"3 (власне, і її читачам). У них ідеться про тяглiсть iсторичних взаємин обох народiв, близькість релiгiї та культури, наявнiсть перспектив всебiчного спiвробiтництва. Як своєрiдний "посол дружби" сприймається в такому контекстi репрезентована книга.

У передмовi академiка В. А. Смолiя "Нацiональна iдентичнiсть у добу глобалiзму: iсторичнi традицiї та сучаснi перспективи", що має самостiйне наукове значення i водночас органiчно пов'язана з основним текстом, вiдзначено, що видання є одним iз перших крокiв "на шляху до всеосяжної та фундаментальної реконструкцiї вiтчизняної iсторiї"4. В розвитку дослiджень мiжнацiональних взаємин, етнiчної iсторiї всiх нацiональностей, якi живуть на територiї сучасної України, вчений вбачає основу "гармонiзацiї мiжнацiональних вiдносин на засадах вселюдського унiверсалiзму"5.

Узагальнююча праця з етнiчної iсторiї грекiв структурно монтується з кiлькох блокiв: iсторичного, генеалогiчного, бiографiчного, джерельного, бiблiографiчного. Кожен iз п'яти компонентiв має окремий iнтерес i вказує на перспективу подальших дослiджень. Iсторичний блок репрезентований дослiдженням "У плинi часу", складовими якого є вісім пiдроздiлiв: Спадок античностi (VII ст. до н. е. - V ст. н. е.); Вiзантiйський вплив у Криму та на давньоруських землях (VI-XII ст.); Таврiйськi християни-греки в етнополiтичному коловоротi кримської iсторiї (XIII-XVII ст.); Греки та грецькi громади на українських землях (XVI - перша половина XVIII ст.); Пiд скiпетром Росiйської iмперiї (XVIII - початок XX ст.); Греки в добу революцiйних та нацiонально-визвольних змагань (1917-1920 рр.); Українськi греки в добу тоталiтаризму (1921-1991 рр.); Нацiональне вiдродження грекiв у незалежнiй Українi (1991-2000 рр.). Обрана авторами лiнеарна схема викладу в даному випадку цiлком виправдана, оскiльки хронологiчний пiдхiд уможливлює висвiтлення iсторiї грецького етносу на теренах України вiд часу його появи до сьогодення, аналiз проблем грецької емiграцiї за рiзних iсторичних перiодiв, вiдтворення ролi античної спадщини та вiзантiйського впливу на український iсторичний процес. Значно доповнюють виклад ретельно дiбранi iлюстрацiї, переважно вперше запроваджуванi до наукового обiгу: репродукцiї картин i гравюр, карти, схеми, графiчнi вiдтворення гербiв, фотодокументи.

Роздiли "Родовiд: грецькi аристократичнi роди в Українi" та "Особистостi: видатнi українськi греки: бiографiчнi довiдки" персонiфiкують iсторiю грецького народу в Українi, вiдтворюють особистий внесок окремих видатних постатей (М. П. Драгоманова, М. М. Маврокордато, М. Я. Марковича, М. М. Аркаса та iн.) у розвиток української культури i роль вiдомих грецьких родiв (Константиновичiв, Монотiсiв, Драгоманових, Курiсiв, Мазаракi, Iпсiлантi та iн.) у iсторiї України. Роздiл "Особистостi…" репрезентує 39 рiзних за iнформативнiстю бiографiчних довiдок, котрi на тлi ѓрунтовних iсторичного та генеалогiчного блокiв видаються дещо схематичними, за винятком довiдки про I. I. Фундуклея. Дiяльнiсть представлених у ньому особистостей (професор Д. В. Айналов, живописцi К. К. Костандi, А. I. Куїнджi, етнограф Ф. А. Хартахай та iн.) заслуговує на ширше висвiтлення поза межами дат народження i смертi, вручення нагород чи присвоєння звань. Можливо, ширшi вiдомостi знайдуть вiдображення у фундаментальнiй "Енциклопедiї грекiв України", котра, як зазначають упорядники роздiлу С. Мазаратi, В. Томазов та Н. Томазова, готується до друку.

Значну частину книги (с. 166-366) складає публiкацiя документiв переважно iз фондiв Центрального державного архiву вищих органiв влади i управлiння України, пов'язаних з iсторiєю грекiв в Українi та українсько-грецьких вiдносин. Це джерела до вивчення iсторiї українських грекiв за доби визвольних змагань 1917-1920 рокiв, перiоду коренiзацiї та iснування нацiональних районiв - 1920-1930-х рокiв, перiоду репресiй та депортацiї грецького населення кiнця 1930-х - 1940-х рокiв. 42 документи зi 138 вiдтворюють сучаснi проблеми грекiв на теренах України та розвиток українсько-грецького спiвробiтництва за доби незалежностi. Отже, загалом цей блок не є iлюстрацiєю до iсторичного, а зберiгає самостiйне значення. Обмеження хронологiчним перiодом 1917-1998 рр. пояснюється упорядником неодноразовою публiкацiєю документiв з iсторiї грецьких громад кiнця XVII-XIX ст. Упорядкована досвiдченим археографом i науковцем Л. В. Яковлєвою добiрка документiв вирiзняється грамотним археографiчним опрацюванням. Не зовсiм доречним видається хiба що застосування в археографiчнiй передмовi застосування термiна "документальнi матерiали", витiсненого в сучаснiй архiвнiй термiнологiї лаконiчним - "документи".

Цiнну наукову iнформацiю мiстить роздiл "Бiблiографiя". Тут представлено понад 3 тис. бiблiографiчних записiв, виявлених упорядниками (М. Дмитрiєнко, Я. Iщенко, Л. Маркiтан, О. Ясь) шляхом цiлеспрямованого бiблiографiчного пошуку з використанням прикнижних та пристатейних спискiв лiтератури, бiблiографiчних довiдникiв, iнформацiйно-довiдкових видань, матерiалiв конференцiй. Покажчик вiдтворює загальний рiвень вивчення iсторiї грецького етносу в Українi, показує ступiнь розроблення окремих її проблем, дає пiдстави для встановлення продуктивностi авторiв та iн. З огляду на розмаїття тематики таких дослiджень i встановлення упорядниками 20 роздiлiв зі 140 тематичними рубриками, з метою досягнення зручностi користування покажчиком доцiльнiше було б викласти записи за цiєю схемою. Не зовсiм доцiльними видаються також два списки скорочень ("скорочень i абревiатур"6 та "основних функцiональних скорочень"), що супроводжують бiблiографiю, при наявностi вiдомого ДСТУ 3582-97 "Скорочення слiв в українськiй мовi у бiблiографiчному описi: Загальнi вимоги та правила". Вiдсилання до стандарту дозволило б дещо скоротити обсяг роздiлу без шкоди для повноти бiблiографiчної iнформацiї. Однак самi упорядники розглядають покажчик як робочий матерiал для фундаментальних бiблiографiчних довiдникiв, а тому слiд наголосити, що вони своєю працею вказали не лише на ближчу й дальшу перспективу бiблiографiчних дослiджень у галузi етнiчної iсторiї.

Iменний та географiчний покажчики, перелiк документiв, карт та iлюстрацiй об'єднано в рубрику "Науково-довiдковий апарат".

Неможливо оминути увагою й високої полiграфiчної культури видання. Вдале поєднання форми й змiсту, переконанi, забезпечать книзi, що стала вагомим внеском в iсторiографiю етнонацiональних дослiджень, iнтерес не лише науковцiв, а й широкого загалу. Вітаючи авторський колектив із безперечним успіхом, бажаємо його членам наснаги і нових творчих звершень.


1Терентьева Нат. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность (XVII-XX вв.). - К.: Аквилон-Пресс, 1999. - 352 с. ; Якубова Л. Марiупольськi греки (етнiчна iсторiя): 1778 р. - початок 30-х рокiв XX ст. / Iнститут iсторiї України НАН України. - К., 1999. - 331 с.; Грецькi рукописи у зібранях Києва: Каталог / Упор. Євген Чернухін. - К- Вашінгтон, 2000. - 383 с.; Греки в истории Крыма: Краткий биографический справочник / Научн. ред.-сост. В. В. Харабуга. - Симферополь: Таврия Плюс, 1998. - 320 с. повернутися...

2Терентьева Нат. Греки в Украине… - С. 7. повернутися...

3Кучма Леонiд. Iсторичний досвiд спiвпрацi // Греки на українських теренах: Нариси з етнiчної iсторiї. Документи, матерiали, карти / М. Дмитрiєнко, В. Литвин, В. Томазов, Л. Яковлєвa, О. Ясь. - К.: Либiдь, 2000. - С. 7. повернутися...

4Смолiй В. А. Нацiональна iдентичнiсть у добу глобалiзму: iсторичнi традицiї та сучаснi перспективи // Греки на українських теренах… - С. 21. повернутися...

5Там само. - С. 19. повернутися...

6Зауважимо, що "абревiатура" - скорочення. повернутися...


Відомості про авторів

Біленький Євген Андрійович - радник Кабінету Міністрів України, пошукач Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Сфера наукових інтересів - історія та культура України.

Білоусова Лілія Григорівна - історик, архівіст, зав. відділом інформації та використання документів Держархіву Одеської області. Активно досліджує проблеми міжнаціональних відносин у Причорноморському регіоні, історію Одеси.

Борисенко Сергій Анатолійович - аспірант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Досліджує історію українських визвольних змагань 1917-1920 рр.

Верба Ігор Володимирович - доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Сфера наукових інтересів - українська історіографія 1920-1940-х рр.

Гісцова Любов Захарівна - головний архівіст ЦДІАК України, колишній директор цього архіву. Сфера наукових зацікавлень - історія Запорозької Січі, родові архіви. Досліджує також історію архівної справи.

Захожай Зореслава Володимирівна - історик, асистент кафедри українознавства Київського державного університету технології та дизайну. Досліджує історію Східної Галичини в період між двома світовими війнами.

Любовець Григорій Вікторович - кандидат історичних наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. Сфера наукових зацікавлень - інформаційні технології та інформаційні потоки в Україні.

Ляхоцький Володимир Павлович - кандидат історичних наук, доцент, директор УДНДІАСД. Сфера наукових інтересів - джерелознавство, історія української педагогічної думки, історія радіомовлення.

Малінова Галина Леонідівна - кандидат історичних наук, головний науковий співробітник Держархіву Одеської області. Є активним дослідником історії політичних репресій, історії Одеси.

Мальченко Володимир Михайлович - директор Держархіву Одеської області. Сфера наукових зацікавлень - історія архівної справи.

Матяш Ірина Борисівна - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник зі спеціальності історіографія, джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни, заступник директора УДНДІАСД. Коло наукових інтересів - історія архівної справи, біографістика, грушевськознавство.

Новохатський Костянтин Євгенович - начальник організаційно-аналітичного відділу, член колегії Держкомархіву України. Сфера наукових інтересів - теоретичні питання архівістики, архівне право, історичне краєзнавство.

Пащенко Оксана Борисівна - провідний архівіст відділу науково-довідкового апарату ЦДАВО України. Цікавиться питаннями життя і діяльності української діаспори в далекому зарубіжжі.

Сапожников Ігор Вікторович - кандидат історичних наук, директор Одеського регіонального відділення Інституту козацтва, викладач ОДІ ім.І.І. Мечникова. Активно досліджує історію Причорноморського регіону, Одеси, українського козацтва, цікавиться питаннями біографістики.

Студенніков Ігор Васильович - історик, виконавчий директор одеського Центру регіональних досліджень. Фахівець у галузі теоретико-правових основ регіонального розвитку.

Чиркова Марина Юріївна - начальник відділу зберігання, обліку та довідкового апарату Держархіву Полтавської області. Сфера наукових інтересів - архівознавство, історія українських визвольних змагань 1917-1920 рр.

На початок
На початок