"Архіви України"
№ 6 / 2001

П. П. ГАЙ-НИЖНИК

З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА ТА ПЕЧАТКИ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО

Із приходом 29 квітня 1918 р. до влади П. Скоропадського перед керівництвом новоутвореної Української Держави, серед багатьох інших, постало й питання вироблення державної символіки Гетьманату. Нині відомо, що проекти великої Державної Печатки та Державного Герба Української Держави 1918 р. виконав визначний вітчизняний митець Юрій-Георгій Нарбут. Проте в історіографії практично не відомо про задуми посадових осіб щодо державної символіки Гетьманату та перебіг подій, які передували вибору Г. Нарбута як особи, на яку покладалося її вироблення.

Цю лакуну спробуємо частково заповнити даною публікацією. В її основі - два документи за 1918 р., які авторові цих рядків вдалося виявити у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Один з них - затверджена гетьманом П. Скоропадським Постанова Ради Міністрів Української Держави про грошову нагороду Г. Нарбутові за створення державних Герба й Печатки гетьманської України. Інший документ (частково пошкоджений вогнем, через що не має назви), є, очевидно, доповідною запискою Миколи Могилянського, товариша Державного секретаря Української Держави, до Державного секретаря Сергія Завадського, з метою підготовки питання для розгляду Радою Міністрів.

Незважаючи на те, що частина записки знищена вогнем, її зміст доволі зрозумілий. Виходячи з тексту, який зберігся, можна зробити висновок, що документ підсумовував виконання М. Могилянським доручення щодо з'ясування мистецької та геральдичної відповідності малого і великого Гербів та великої Державної Печатки Української Народної Республіки, а також можливостей їх прийняття як офіційної символіки Української Держави. У разі отримання незадовільних висновків на М. Могилянського покладався пошук митця для виготовлення окремих проектів державних Герба й Печатки Гетьманату. Із записки зрозуміло, що УНРівські державні знаки М. Могилянський та голова Архівно-бібліотечного відділу Міністерства освіти та мистецтва В. Л. Модзалевський, з яким він проводив консультації, для гетьманської України не рекомендувалися, причому з огляду на їх мистецьку недосконалість, а не через якісь політичні мотиви. Важливим було й прагнення виробити такі державні Печатку й Герб, що, як зазначено в документі, свідчили б про наступність для Гетьманату не лише історичної традиції державотворення Київської Русі та Козаччини, а й Української Народної Республіки.

Доповідна свідчить: ще до отримання офіційної пропозиції створити проекти символіки нового державного утворення, Георгій Нарбут вже виконав відому сьогодні кожному історикові Державну Печатку України, проект якої було затверджено Радою Академії мистецтв. Крім того, у записці йдеться й про існування на той час проекту центрального малюнка великого Герба Української Держави, навколо центральної частини якого мали бути розміщені ще й Герби етнічних українських земель. Судячи із завершальної частини доповідної записки, проекти великої Державної Печатки і великого Герба Української Держави, виготовлені Г. Нарбутом, М. Могилянський пропонував на розгляд і затвердження Ради Міністрів та гетьмана.

Перед тим, як навести документ (точніше, ті його частини, які збереглися), слід нагадати деяку інформацію, яка безпосередньо стосується доповідної і порушеного в ній питання.

Свого часу перед Центральною Радою постало питання щодо прийняття державної символіки Української Народної Республіки. Для його вирішення було створено спеціальну Комісію, яку очолив голова Ради професор М. С. Грушевський. Комісія схвально поставилася до проектів Гербів і Печатки, вироблених Василем Григоровичем Кричевським, одним із співорганізаторів Академії мистецтв у Києві, а в 1917 р. її ректора (22 березня 1918 р., за пропозицією цієї Комісії, Центральна Рада затвердила проекти малого й великого Гербів В. Кричевського як Державних Гербів Української Народної Республіки). Тоді ж Центральна Рада затвердила і спроектовану ним велику Державну Печатку УНР.

Після цього міністр народної освіти УНР доручив професорові В. Модзалевському підготувати історичну довідку про новоприйнятий Герб УНР, що й було зроблено 10 квітня 1918 р.

Згадуваний текст документа, що подається нижче, публікується мовою оригіналу.


[Доповідна записка М. Могилянського Державному Секретареві,
сенаторові С. Завадському з приводу
вироблення Державних Герба та Печатки Української Держави] 1

[По] поручению г. Дер[жавного Секретаря]
[Доклад о Держав]ных печатях, гер[бах Украинской Державы]

[Далі частину тексту доповідної пошкоджено вогнем, у ньому, скоріше за все, йшлося про Герби й Печатку УНР, вироблені В. Кричевським і затверджені Центральною Радою, та про доручення В. Модзалевському підготувати історичну довідку про нього. - П. Г.-Н.].

[...] По поручению г. Министра Народного Просвещения [представ]лена была историческая справка о Гербе Украинской [Народной Республики В. Л.] Модзалевским от 10-го апреля 1918 года.

С тех [пор В.] Л. Модзалевский, с которым я неоднократно виделся и беседовал по вопросу о Гербе и Печатках, занялся обстоятельной критикой печатей, установленных Правительством "Украинской Народной Республики", выработанных художником-архитектором Кричевским и написал по этому вопросу обстоятельную статью, которую я вскоре буду иметь чeсть представить в отдельных оттисках на благозрeние г.г. Министров. С выводами этой статьи я совершенно согласен. Вкратце они сводятся к тому, что выработанные Кричевским2 , одобренные и принятые Ц. Радой и Правительством Народной Республики печати не могут быть приняты сейчас по двум основаниям:

  1. Они неудовлетворительны в эстетическом отношении. Особенно беспокойна для глаза большая Печать.
  2. Они идут в разрез со всеми герольдическими традициями.

Эти обстоятельства диктуют необходимость выработать новые образцы для Державного Герба и Печати. Основной вопрос, при этом возникающий: какие эмблемы должны быть при этом использованы. Таких эмблем имеется две. Одна - более древняя - это так называемый Герб великого князя Владимира, встречающийся на монетах и представляющий огромный интерес с точки зрения историко-культурной. Это - особая тамга, знак собственности, представляющий стилизацию [...]

[Подальший текст пошкоджено вогнем. Очевидно, там містилося роз'яснення сутності тризуба в історичному розумінні його В. Модзалевським, яке він раніше виклав М. Могилянському. Іншою, на нашу думку, емблемою Державного Герба і Печаток, - менш давньою, - пропонувалася фігура козака з пищалем на плечі, яка була присутня на печатках Війська Запорозького Низового і Козацької Гетьманщини і яку згодом було, дійсно, включено до Державної Печатки Української Держави 1918 р. За знищеним уривком тексту йде продовження - щодо значення цих двох емблем для України. - П. Г.-Н.]

[...] Первая - герб кн. Владимира [обращает] новую Украинскую Державу в связь с древним периодом Киевской Государственности, не нарушив и преемственности с Украинской Народной Республикой, которая этот знак приняла, вторая - в связь с исторической эпохой, когда Украина была, как в лице своих правителей, так и по культуре своего народа, - европейской державой.

Что касается до практического вопроса - как осуществить скорейшее создание для надобностей Украинской Державы Герба и Печатей, то здесь с самого начала была сделана ошибка, состоявшая в поручении этого дела не специалисту. В настоящее время среди преподавателей Украинской Академии Художеств имеется такой специалист-график в лице Г. НАРБУТА, украинца по происхождению и занимавшего и в Петроградских художественных кругах заметное положение.

Г. НАРБУТОМ уже исполнена Печать, утвержденная Советом Академии и представляющая несомненные художественные достоинства. Г. Нарбутом изготовлен был тоже эскиз для малой Печати Украинской Державы, который я имею честь здесь представить, причем Г. Нарбут выразил мне свое принципиальное согласие взяться за окончательную обработку проекта печатей. Значительной работы потребует еще большая Печать, где вокруг центральной части нужно поместить еще гербы Земель, входящих в состав Украины, работа, которая будет исполнена при сотрудничестве В. Л. Модзалевского.

Розыскан тоже гравер-исполнитель, которому потребуется не менее [(далі, певно, вказується час, необхідний для того, щоб виготовити. - П. Г.-Н.) пер]вую голову малой [Печати].

[Подальший текст пошкоджено вогнем, але з огляду на тему кінцівки доповідної, її обсягу і завершальних слів, вважаємо, що йшлося про терміни виготовлення... - П. Г.-Н.] [Державной Печати и ] Державного Герба.

[Подаю он]ое утверждение Совета Министров.

г. Киев

19-го июня 1918 г.

[підпис Миколи Могилянського]3

На нашу думку, на виготовлення зразка малої Державної Печатки гравер просив термін не менш як два тижні. Таке припущення підтверджується й тим, що майже через місяць, 18 липня 1918 р., спроектовану Г. Нарбутом малу Державну Печатку було затверджено гетьманом Павлом Скоропадським як офіційну Печатку Української Держави. Вона являла собою зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. Навколо восьмикутника буяв рослинний орнамент, виконаний у стилі козацького бароко. Всю композицію було взято в коло, по внутрішніх боках якого містився вироблений неповторним нарбутівським шрифтом напис: "УКРАЇНСЬКА" (праворуч від емблеми) "ДЕРЖАВА" (ліворуч від емблеми).

Зразок Державного Герба Гетьманату було виконано на середину листопада 1918 року. Про це, у свою чергу, свідчить інший документ, згідно з яким за розроблення державних символів Української Держави Г. Нарбутові 20 листопада 1918 р. було ухвалено виплатити досить значну, як на той час, суму - дві тисячі карбованців.

Подаємо цю постанову повністю, зі збереженням її правопису:

Павло Скоропадський.

Затверджую.
20.11.[1]918
Посвідчив: Державний Секретар,
Сенатор Сергій Завадський.


УХВАЛЕНА РАДОЮ МІНІСТРІВ

П О С Т А Н О В А
про асігнування в розпорядження Державного Секретаря
2.000 карбованців для видачі Г. Нарбутові
за виготування проектів Державних Герба й Печаті Української Держави

Асігнувати в розпорядження Державного Секретаря з коштів Державної Скарбниці дві тисячі (2.000) карбованців для видачі Професору Академії Мистецтв Георгію Івановичу НАРБУТОВІ за виготування проектів Державного Герба і Печаті Української Держави.

За Голова Ради Міністрів [підпис нерозбірливий]
Державний Секретар [підпис, Завадський]4

Державний Герб, спроектований Г. Нарбутом, було затверджено 29 листопада 1918 р. спеціальною Комісією зі створення Герба України як Державний Герб Української Держави.

Такою є історія створення Герба й Печатки одного з українських державних утворень початку XX століття. Їхній автор уже в грудні 1918 р. став ректором Академії мистецтв України і продовжив свою самовіддану творчу працю в ім'я мистецтва, на благо Батьківщини. Гетьманат Павла Скоропадського, для якого було створено згадану державну символіку, 14 грудня 1918 р. припинив своє існування. Невдовзі, 23 травня 1920 року, знесилений від тифу, помер у Києві Г. І. Нарбут, великий український патріот, графік, митець. Виготовлені ним зразки українських державних паперових грошових знаків і облігацій, поштових марок і розмінної дзвінкої монети, герба Києва і української абетки, Герба і Печатки Української Держави 1918 р., до сьогодні вражають своєю майстерністю, глибиною стилю, модерністю і неповторністю неосяжного таланту митця.


1 У дужках тут і далі подається вірогідний зміст доповідної записки у місцях, де його було знищено вогнем  повернутися...

2 У тексті помилково написано: Крачевским  повернутися...

3 ЦДАВО України, ф. 1064, оп. 1, спр. 15, арк. 16-17.  повернутися...

4 Там само, спр. 94, арк. 1.  повернутися...


С. Ю. ЗОЗУЛЯ

НІЖИН ВОСЕНИ 1919 РОКУ:
НЕВІДОМИЙ ФРАГМЕНТ ЩОДЕННИКА ПРОФЕСОРА ІВАНА ТУРЦЕВИЧА

У російських наукових колах кінця ХІХ - початку ХХ ст. було досить добре відомим ім'я Івана Григоровича Турцевича. Він народився 1856 р. неподалік м. Мозиря. Навчався спочатку в місцевій прогімназії та Шавільській гімназії, потім протягом року в Санкт-Петербурзькому імператорському історико-філологічному інституті. Після закінчення класичного відділення Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (далі - НІФІ) протягом 13 років викладав давні мови в І Київській чоловічій гімназії, з 1892 по 1921 рр. професорував у Ніжині (з перервою в 1909-1917 рр., коли перебував у відставці за вислугою років). У 1922-1926 рр. І. Г. Турцевич був співробітником (з 1924 р. - керівником секції) Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови при Ніжинському інституті народної освіти (далі - ННДК). Ще на початку наукового шляху, в 1879 р., невдовзі після призначення на посаду викладача гімназії в Києві, І. Г. Турцевич був направлений до Риму на річне стажування. Саме відтоді, як зазначав сам учений1, він зацікавився римськими старожитностями, археологією античного світу та римським правом. З цієї причини свою першу наукову розвідку він присвятив саме римським старожитностям2. Загалом протягом 59-річної наукової діяльності професор із Ніжина опублікував більш як 20 монографій, великих статей і розвідок з класичної філології й античної та постантичної середньовічної (візантійської) історії, приблизно стільки ж він мав і "в столі": готових до друку, але з різних причин не опублікованих. Причиною цього було передусім активне замовчування імені І. Г. Турцевича та фактичне нівелювання його самого як ученого в 1920-1930-х рр. з боку радянської влади. Від 1919 р. він на зміг видрукувати в Україні (як і загалом у СРСР) жодної зі своїх робіт3.

Разом із тим, життєвий та викладацький шлях І. Г. Турцевича, його наукова спадщина, активна громадська діяльність, суспільна позиція можуть і повинні стати предметом окремих розвідок.

Нашу увагу привернув унікальний документ, що відклався в особовому фонді І. Г. Турцевича у відділі Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині під назвою "Щоденник Турцевича"4. Свого часу ці матеріали зберігалися в закритих архівах НКВС-КДБ і стали доступними для дослідників тільки на початку 1990-х рр. "Щоденник Турцевича" містить більш ніж 700 аркушів рукописного тексту, його хронологічні межі 1880-1929 рр. Досі жоден із дослідників не робив спроби ввести його до наукового обігу, оскільки опрацювання матеріалу потребує чималих зусиль. Складність викликає передусім те, що основною мовою документа є класична латина, з великим обсягом записів давньогрецькою і сучасною німецькою мовами та частковими вкрапленнями італійської і російської мов. Російськомовні записи становлять у щоденнику не більш як 5-7%. Прочитання рукопису значно ускладнюються начерком скоропису професора та величезною кількістю скорочень, інколи до однієї-двох літер, дуже важкими для розшифрування, а також наявністю логічно не закінчених речень. Вміщений нижче документ виявлений, по суті, випадково, оскільки зберігається окремо від основного рукопису щоденника, в одній із справ з чернетками текстів лекцій професора того ж таки особового фонду5. На відміну від "основного" щоденника, цей фрагмент має чіткий розподіл записів по днях - з 6 вересня по 6 жовтня 1919 р. - і майже стовідсотково (за винятком кількох латинських слів) написаний російською мовою. Якщо змісту "основної частини" щоденника притаманний переважно характер роздумів ученого на релігійні, філософські, етичні теми (про це можна зробити висновок уже після поверхового ознайомлення з ним), то виявлений фрагмент - більш "приземлений", багатий на фактологічний матеріал. Повідомлення про погоду, про стан здоров'я професора тісно переплетені в ньому з інформацією про ціни на базарі, про побутові й господарські клопоти вченого, про настрої місцевих жителів, зокрема знайомих І. Г. Турцевича, у зв'язку з наступом Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна восени 1919 р.

Загалом документ допомагає з'ясувати ряд цікавих і важливих моментів з історії Чернігівщини, визначає певні особистісні оцінки і ставлення професора до подій у політичному і суспільному житті Ніжина, до нових явищ у сучасному українському суспільстві, до найближчого оточення, дає можливість визначити характер і динаміку провінційного життя та змоделювати його цілісний образ у бурхливому вирі революційних подій в Україні кінця 1920-х рр.

Без сумніву, щоденник І. Г. Турцевича є цікавим і цінним історичним джерелом, а його подальше опрацювання сприятиме визначенню місця видатного вченого в історії вітчизняної історичної науки.

При підготовці фрагмента щоденника І. Г. Турцевича до публікації максимально збережено орфографію і пунктуацію вченого, лише додано розділові знаки, де їх не вистачало, згідно з нормами сучасної російської літературної мови. Усі підкреслення та вставки в круглих дужках у тексті документа належать І. Г. Турцевичу. По можливості стилістику вченого збережено.

Щоденникові записи велися професором, вірогідно, без сталої періодичності - щоразу в різний час. Найчастіше він робив це або близько полудня, після повернення з базару, або пізно ввечері, коли намагався пригадати події та власні роздуми дня, що минув, - цим можна пояснити певну непослідовність і нелогічність у тексті. Першою цифрою кожного запису є дата, другою - день тижня в його порядковій нумерації ("+" позначає неділю).

Авторові публікації не вдалося встановити всіх осіб, згаданих І. Г. Турцевичем у рукопису фрагмента щоденника. Найбільш імовірно, що це були сусіди, квартиранти професора або його знайомі, мешканці Ніжина.

Для більш точного відтворення тексту рукопису автор публікації подає найбільш вірогідний варіант розшифрування скорочень, а також логічні реконструкції опущених в оригіналі частин тексту в квадратних дужках. Авторські описки виправлені без застережень. Трикрапкою у квадратних дужках позначені нерозшифровані слова або частини слів рукопису, пропуски в тексті, зроблені самим І. Г. Турцевичем, а також текст, опущений автором цієї публікації, з описом найбільш відвертих спостережень І. Г. Турцевича за симптомами своєї хвороби. Курсивом позначено позарядкові (над- та підрядкові - світлим) та позатекстові (ліворуч або праворуч від тексту запису - напівжирним) вставки І. Г. Турцевича.


1 Відділ Держархіву Чернігівської області у м. Ніжині, ф. 6112, оп. 1, спр. 1, арк. 21.  повернутися...

2 Турцевич И. Г. Водоснабжение древнего Рима // Сборник статей по классическим древностям. Вып. 2. - К., 1884. - С. 183-289.  повернутися...

3 Відділ Держархіву Чернігівської області у м. Ніжині, ф. 6112, оп. 1, спр. 359, арк. 2.  повернутися...

4 Там само, спр. 372, арк. 1-768.  повернутися...

5 Там само, спр. 412, арк. 9-10 зв. повернутися...


І. Г. ТУРЦЕВИЧ. ЩОДЕННИК
(фрагмент за 6 вересня - 6 жовтня 1919 р.)

1919 сент[ябрь]

6,5.   Прекр[асная] погода. Базар наконец дов[ольно] оживл[ен], везли и дрова; хлеб 26-24 р., купец ув[идел], что цены на него [держатся] и ского понизятся. 1 неб[ольшая] пшен[ичная] булочка 100 р., помид[оры] 10 р., сахар к[усковой] 70 р., [сахар-]песок 30 р., две моркови 5 р. Ключик к часам 15 р. Возвр[ащаясь], слышал выстр[елы] на западе, не близко. Ю. В. Забол[оцкий]1, измученный […], сооб[щил], что плененных, добр[авшихся] подв[одой], след[ует] ост[ерегаться]. Бюллетень: попытка б[юллетень] взять в[о] ч[то] б[ы] то н[и] с[тало] п[олностью] не им[ела] усп[еха]… Среди дня, в пять вечера, пуш[ечные] выстр[елы] на западе. Смирнов […], заходил и он. Разгов[аривал] с пани […] о них. Беляев в форме […] Немного простудился. Прош[лой] ноч[ью] - веч[ером] в Ш.С. музыка при аккомпан[ементе] канонады […] Майборода - о флаг[е]. Аэропланы прекратили летать?. Ночью, ок[оло] 11 ч[асов], казал[ось] б[лизко] слишком стрельба; встрев[ожился] было совсем и читал Харикия, в[о]т ночь не спал, и в[о]т так […]

7,6.   Прекр[асная] погода. Хлеб 20 р. Ок[оло] 9 - пуш[ечная] стр[ельба]. В библиотеке почти опять [ничего не удалось сделать]; вышел на уч[астившуюся] канонаду на западе - т[олько] трев[ога]. Сухой ветер с юга. Невстр[уева] вернулась из Киева. К ней пр[ишел] ком[андир]. Обедал с апп[етитом]. Помидор на завтр[а]2 . Шпакович [,] охотясь в 11 ч[асов,] см[отрел] и сл[ушал] пуш[ечную] пальбу (по его сообр[ажениям] верстах в 10 от нас). Бережков3 пол[агает], что это наступление бывш[их] - и долго4 не мог заснуть. В соб[ытиях] все чуть-чуть встр[евожены]… Что-то неладное сер[ьёзно] […]. Мимо собора5 на баз[ар] к неск[ольким] […]. Опять конница с леденящей музыкой.

8,+   В ц[елом] н[ебо] б[езоблачное]. На Бородавкиной ул[ице] дом [сгорел] от пожар[а] (та[м] [, где] были склады Йоффе6 ). Безпок[оит] сердце - перемена в воздухе? Бережкова не видно. Макс[имально]7 трев[ожит] нас (всех мужиков зад[ело]; б[ольше] спор[ят] […]); в Черн[игове] б[лиз] 80[-]т[и] [верст] б[ыл] Майборода: вер[оятно] оставлено…; в виду [этого] н[адо] б[удет] сов[сем] ск[оро] сдать фл[игель]. В.Фохт8 [показывал] деклар[ацию] Д[обровольческой] А[рмии]. Нуж[но] пр[ийти] спр[осить]. Ф. С. [об] ограбл[ении] […] вечером. В городе […] обозы и артиллерия. Зв[е]здная т[е]плая ночь, с юга зарницы: слышал гром; дождик. Снов[идения]: я в Лондоне, в […].

9,1.   Солнечно и ветрено. Вересочь9 ост[авлено] и 6 орудий, Веркеевка10 зах[вачена] б[ыла], а в Носовке с[ахарный] завод11 ; стих[ло] наст[упление] с севера. Максимович12 [и] Заболоцкий уехали. Жители спе[шно] […] постели и т. п. в центре города. Меня институт [направил] к коменданту на вокзале. Канонада на сев[ере] и западе. У Института пусто. С Фохтом и Майбородой бес[едовали] в саду о злобе дня. К вечеру будто прибыло из Бахмача13 подкр[епление] (1000 ч[еловек]). Meditatis mortis… Веч[ером] зашел за […] (Голобородько) […]. В Киев идут через Бахмач, Курск вз[ят]. Шкур[…] в […]. Спал не раздевавшись, встал в 3 часа, окон[чательно] ок[оло] 6. Небо укрыто тучами.

[10,2.]  14 Канонада с зап[ада], севера и востока. Дождь. У инст[итутских] тревога. Слова Дуброницкого15 и Макс[има]16 . Интер[есующее] сообщ[ение] након[ец] […] можно вопросы, кроме Института. Инт[ересное] сообщение Максима о новопр[ибывших] воин[ских] частях (много-де оружия крупного). На вокзале почти пусто. № "Киевлянина", м[есто] про Рязань и Воронеж17 . Под вечер частая канонада на западе. В библ[иотеке] была дрожь от […]. Сало было по 100 р. Ночью произв[ели] тревогу коты с Магерок18 - в передней (клад[овке]). Пр[…]-кор[…].

11,3.   Хор[ошая] погода, но мокро. Базар редкий; хлеб 20 р., сало 160 р., за молоко 30 р. На севере частая канонада началась ок[оло] 12 пополудни и прод[олжалась] ча[сов] до 4. Дома спрашивали о флигеле, сообщ[ил], что это объяснение привычное и откровенное. У Смир[нова]. Сообщ[ение] о Курске.

12,4.   Прекр[асная] теплая погода. Хор[ошая] погода. На базаре хлеб 25 р. (не сильная - жидко отдельно везде); на западе - Винклер. У института справки о тек[ущих] соб[ытиях] у Добиаша19; (Далі закреслено офицерс[кий]) […] студента (офицер[а]) увезли в Таганрог: будто кр[асные] п[артизаны] навс[егда] […] наст[упление] Д[еникина], прибыло подкр[епление]. Перед обедом едва слышны на севере отд[ельные] выстрелы. Кавалерист просил яблок (и спр[ашивал] нет ли поблиз[ости] содержащ[их] корову…) (Далі закреслено что это?) […], что обеспок[оен]; другой справл[ялся] об Иржавской20 … Смирнов приходил утром. Взял от Семена станок пилы и немного работал топором и пилой. Нашел и […] "Книгу […]". Оказ[ывается], взяли кор[идор] у […] (Далі закреслено что это?). Разграб[или] доски […] […]. Что это? […] старух на базаре 1905 г. и недавно какой-то на Маг[ерках]. Смир[нов] неск[олько] исп[равил] эти […] часов в 5 в[ечера]. Канонада на севере, бои знач[ительно] ближе - дл[илась] дов[ольно] долго (Далі закреслено ночь). Ок[оло] зари стреляли с вокзала на Синяки21. Евр[ейские] праздники22.

13,5. Пасмурно. За весь день слышно […] от выстрелов. На базаре: хлеб 25 р., ф[унт] подс[олнечного] масла 60 р., молоко 25 р. Максименко (сын молочницы) выкосил остав[шуюся] траву, а гонорар: с тестем спилили, распилили и порубили неб[ольшой] клен. Спр[ашивал] солд[ат]23 о Евр[еях]. Грабежи: огр[абили] Майб[ороду]. Мол[чановский] - опр[еделенно] удр[ужили]?

14,6.   Хор[ошая] погода. С сев[ера] разб[орчиво] слышен б[ыл] пулемет. Во вр[емя] обедни пуш[ечные] выстр[елы] на западе - […], каз[алось] совс[ем] близко, зажгли что-то в Ж[енском] мон[астыре]24 и еще где-то. Дама, прят[авшаяся] на фл[игеле], сообщ[ила], ув[идев] оф[ицера], что в соб[ытиях] б[ольше] не вид[ит] Н[ежин], к[а]к св[ое] у[бежище], а по сл[овам] Ю. В. Заб[олоцкого], они очень недов[ольны] Н[ежином] и пож[ары] сделали] его [невыносимым]. Утвержден приказ кас[ательно] грабежей. Тр[ибунал]. Вскоре […] отр[ицательно], если от лица. […] счастье […] не заходил?

15,+   Прекр[асная] погода. […] после от выстр[елов] на севере - к[а]к бы передв[игали] громоздк[ую] мебель; а под вечер отдал[енные] выстр[елы] на западе. № "Киевского Эхо" и т[оварище]ство Солохненко (Далі закреслено Майборода) . Пожар на складах Гольдина25 … Ржаной хлеб к[а]к вкусен и полезен! Лактуха с подс[олнечным] маслом тоже о[чень] хорошо. Прекр[асная] (Далі закреслено ночь) погода днем и ночью. Для сосред[оточенной] работы pax montis […]. Созерцанье зв[ездного] неба..! Можно ли в чем найти […] […] души успокоенье? Байрон.

16,1.   До пол[удня] б[ыло] слышно выстрелы на з[ападе] и сев[ере], взяли 54 бойц[а]. Новодв[орский]26 , со слов Полоск[уна], добр[ый] офиц[ер]. Верк[еевка] вз[ята] накануне. Хлеб 25 р., уксус 30 р., Тихо[миров] М.П.27 о Е[вреях]… Спал не разд[евавшись].

17,2. Утром на погоде на з[ападе]. До об[еда] холодновато, к пол[удню] солнечно - молодзик28 . На базаре: хлеб 15 р. - 18 р., oleum helifuth[um] num 65 р. фунт; вообще оживление торга и падение цен. Бух[галтерия]: вчер[ашний] бюллетень б[ыл] блест[ящий] (в Н[ежинском] районе не врач б[ыл] в[овсе]), но сегодня на Авдеевке29 […]. Ночью заморозок, но салат и помидоры уцелели.

18,3.   Хор[ошая] погода. Хлеб 10 р. День без выстрелов… У Новодворского. Спал одет[ым,] не разд[евавшись] - неспокойно; к[а]к б[удто] […] в оконечностях. Пилили деревья и рубали др[ова].

19,4.   Хор[ошая] погода. Ночью озноб и утром тоже при темпера[туре] 37,3, надо полагать - от пилки и рубки. Порошок хинина по ук[азанию] Макс[има] Вас[ильевича] Малеванского, прописал горчичники, слабительное и пилюли. Ночью был горяч. Сост[ояние] к утру лучше, темпер[атура] понизилась до 36,7. Хлеб 5 р. и т. п. Без выстрелов […].

20,5. Припад[ок] […]30 . К вечеру озноб, темпер[атура] 37,4; ночью горячка; немного потел. Снов[идения]: […] речь Сребк[…]31, речь Лянгона; […].

21,6.   Язык белый. Темпер[атура] 36,4. Хинина 6 гр[амм]. Приход[ил] врач Станкевич (сообщ[ил] о вз[ятии] Вер[есочи]. Иржавской - о кварт[ире]. Ночью б[ыло] н[емного] легче предыдущ[его].

22,+   Темпер[атура] 36. Принял хин[ина] 3 гр[амма]. К 12 часам темпер[атура] поднялась, нач[ался] озноб, а веч[ером] темпер[атура] подн[ялась] до 38. Ночью (Далі закреслено до 12) горячка, после 12 слабее.

23,1.   Язык белый. Прекр[асная] погода. Темпер[атура] 36,4; есть аппетит. Малеванский. Жалование за 2 м[еся]ца […] близ 3700 р. Небольшая часть солдат […] со знам[енем] просл[едовала] г[лавной] пл[ощадью] в городе.

24,2.   Спал долго, под конец вспотел. Темпер[атура] утр[ом] 36; язык […] (Далі закреслено слабость); чувствительность. Утр[ом] посл[ышались] […] отд[ельные] пуш[ечные] выстр[елы] (Далі закреслено Прекрасная погода). Оказ[алось], что аэроплан бросил 2 бомбы на Обжаровщину32 … Темпер[атура] о[коло] 5 ч[асов] в[ечера] 36,5. Купил нач[атую] проб[ирку] х[инина], уехал с т[ем] на Черн[игов].

25,3.   Темпер[атура] 1) 36,2, 2) 36,4, язык лучше, шум в голове; давление ок[оло] ложечки. Хинина 3 гр[амма], мышьяк 2 р. […] Кириллов33 : настоял на Черн[игове]. 3 харьк[овские] газеты. Вернулись Заболоцкие и Максимович доселе. Воронеж зан[яла] Д[обровольческая] А[рмия], Моргун - поляками. Спал не раздев[авшись].

26,4.   Пасмурно, проснулся при пуш[ечных] выстрел[ах]. Темпер[атура] 36,7, шум в голове, б[ольшая] чувствит[ельность] и трев[ожность] настр[оения]… Булка 2 сорта 17 р., яблок 1/2 ф[унта] 10 р., лимон (малый) 16 р. Спал не разд[евавшись] (Далі закреслено множес[тво]), снов[идения].

27,5.   Пасмурно, холодновато. Темпер[атура] 36,5. […] Хлеб рж[аной] 10 и 9 [рублей], пшен[ица] 2 сорт[а] 15 р., но сало, масло дороги, олей - тоже (100 р.). Наконец-то дождь. Заметно еще мало желтизны на деревьях; надо же, увяданье природы будет пышное. Вернулись Тихомиров34 и Ляскоронский35 . День, каж[ется], без выстрелов? Борис с [… ,] уездная коно[…]. Все еще нездоровится; вечер[ом] темпер[атура] немн[ого] выше 36; пульс и сердце не норм[альные]. Крайне исхудал; нужно усиленное питание.

28,6.   Спалось плохо; снов[идения]. Темпер[атура] 36,3. До обеда было потревож[нее] ([…] и сердце болело), а после обеда стало лучше.

29,+   Дождь и пасмурно. Кушал п[омидоры], но тош[нило] и пр[очее] в 9 ч[асов] в[ечера]. […] негоде (пасмурно), но […] лучше. Ляскоронский: о Киеве и о диспуте Смирнова, о вакансии для Ляскор[онского] (Далі закреслено и ценах дня) […]; Коз[ятин] взят. У нас де едва ли будет занято; картины возвр[ащены] - Борис с солда[тами]. Черн[игов] вз[ят]. Ряд снов[идений]: объяснения […] при присутств[ии] и каких-то ведут, и [о] квартире и квартирантах.

30,1.   Язык лучше, лицо бодрее. Ночью был морозик. Темпер[атура] утром 36,8 и беспок[оит] в […] сер[дце]; гудит в голове.

Октябрь

1,2.   Сердце беспокоило. Бережков, Кириллов, Блин[…] М. П. Именины М. П.

2,3.   36 Сердце беспок[оило]. Г[оспо]жа Сеник о квар[тире]. Фохт: тр[евожный] (Далі закреслено изв[естие]) слух о К[иеве]… См[ирнов] возвр[атился]?! Добров[ольно]. Снов[идения]: м[ежду пр[очим] возвращено […] […] как-то голов[у] и поезда - кошмарно!

3,4.   Солнечно. Студ[енты] (пор[…]) сообщ[или] о К[иеве], что пол[овину] восс[тановлено]. Снов[идения]: рев[олюция] в К[иеве].

4,5.   Лактуха и кв[ашеная] капуста. Веч[ером] граммофон; полночи поч[увствовал] простуду (днем был в огороде); пропотел [на] солнц[е] и согрелся.

5,6.   Солнц[е] 1/2 [дня]. Гриневич о квартире. Смирновы вернулись?! На конфер[енции] не было. Эр[…] с соотв[…] он[…].

6,+   Иней, солнечно. М. Э. Фохт37 - сообщ[ение] о Де[ник]ине и о К[иеве]… (Далі закреслено трев[ожно]) Кто-то верн[улся] в Неж[ин] из Киев[ской] стор[оны] пешком… Вышел в огород собрать помидоры, но оказ[алось], что посп[ело] за неск[олько] [дней] в[сего] 37; принял […] (Далі закреслено Максимов). О […] за […] сообщ[ил], что поезд отошел в Киев[-]пассаж[ирский] и завтра восстан[авливается] норм[альное] сообщение. М. Э. Фохт - сообщ[ила] [это] См[ирновым]. Эр[…] с соотв[…] он[…].

Відділ Держархіву Чернігівської області у м. Ніжині, ф. 6112, оп.1, спр. 412, арк. 9-10 зв. Оригінал.


1 Можливо, з родини П. О. Заболоцького (1877-1918), магістра російської словесності, викладача НІФІ, з 1912 р. - директора Ніжинської чоловічої гімназії. Тут і далі короткі відомості у примітках про осіб, причетних до Ніжинського вищого навчального закладу, подано за виданнями: Викладачі Ніжинської вищої школи. 1820-1920: Бібліографічний покажчик. Ч. 1. - Ніжин, 1998; Викладачі Ніжинської вищої школи. Бібліографічний покажчик. Ч. 2, Ч. 3. - Ніжин, 2000; Самойленко Г. В. Нежинская филологическая школа. 1820-1990. - Нежин, 1993; Українські архівісти. Біобібліографічний довідник. Вип. І (ХІХ ст. - 1930-ті рр.). - К.,1999.    повернутися...

2 Або "на завтр[ак]".    повернутися...

3 Бережков М. М.(1850-1932) - професор НІФІ (ННПІ, НІНО) з 1882 р., магістр російської історії, колега І. Г.Турцевича по ННДК і один із його найбільших приятелів. М. М. Бережков вийшов на академічну пенсію одночасно з І. Г. Турцевичем у 1926 р. і мешкав поруч, у будівлі НІНО.    повернутися...

4 Або "больше".  повернутися...

5 Миколаївський собор (1658-1663) розташований на торговій площі Ніжина, що з'єднувала Київську та Московську дороги, утворюючи таким чином зручну транзитну магістраль через місто.  повернутися...

6 Один із ніжинських підприємців початку ХХ ст., що належав до досить сильної в Ніжині єврейської общини.  повернутися...

7 Можливо, "Макс[имович]" (див. примітку № 12) або "Макс[им]" (див. примітку 16).  повернутися...

8 Вірогідно, мається на увазі У.Р.Фохт, згодом відомий учений-філолог, співробітник Інституту літературознавства АН СРСР - син Р. А. Фохта (1834-1911), доктора класичної філології, професора НІФІ з 1875 р., на місце котрого, після виходу останнього у відставку, було обрано І. Г. Турцевича екстраординарним професором НІФІ по кафедрі римської словесності.  повернутися...

9 Вересоч - населений пункт за 44 км від Ніжина, на шляху до Чернігова.  повернутися...

10 Веркіївка (з 1945 р. - Вертіївка) - населений пункт за 10 км від Ніжина, на шляху до Чернігова.  повернутися...

11 Носівка - населений пункт і залізнична станція за 28 км від Ніжина, на шляху до Києва. Носівський цукровий завод засновано 1866 р., діє й донині.  повернутися...

12 Максимович Г. А. (1877-1928) - відомий український учений-історик, доктор російської історії, професор НІФІ (ННПІ, НІНО) з 1909 р., колега І. Г. Турцевича по ННДК; 1924 р. переїхав до Сімферополя, де працював в університеті до останніх днів життя.  повернутися...

13 Бахмач - населений пункт і залізнична станція за 65 км від Ніжина в московському напрямку.  повернутися...

14 Дату взято в геометричні дужки самим І. Г. Турцевичем. Вірогідно, що текст, помічений як "10.2." є продовженням запису попереднього дня, а запис за 10 вересня 1919 р. не робився. Цілком можливо, що ніжинський професор проставляв дати на кілька днів чи на тиждень уперед.  повернутися...

15 Можливо "Дубровського". Дубровський В. В. (1897-1966) - видатний український історик, джерелознавець, археограф, тюрколог; на той час студент НІФІ, згодом аспірант ННДК у 1922-1923 рр. (відрахований після "чистки" особового складу ННДК у 1923 р. під формальним приводом - через не зданий вчасно соціально-економічний аспірантський мінімум), викладав у Чернігові, Харкові. У 1930-х рр. зазнав репресій. З 1943 р. - в еміграції.  повернутися...

16 Малеванський М. В. - мешканець м. Ніжина, гарний знайомий І. Г. Турцевича, лікар за фахом, до революції 1917 р. працював лікарем у НІФІ.  повернутися...

17 Зацікавленість І. Г. Турцевича у подіях на Північному фронті Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна пояснюється тим, що у Воронежі проживав до 1921 р. (в 1921-1923 рр. він мешкав у Ніжині) молодший брат ніжинського професора Осип Григорович, учитель і художник, з котрим ніжинський професор підтримував тісні стосунки, на відміну від старшого брата Олександра Григоровича, що вчителював на Київщині (вірогідно, в Чорнобилі).  повернутися...

18 Магерки - один з історичних районів Ніжина на правому березі р. Остер, відомий як ремісниче передмістя з ХVІ ст.  повернутися...

19 Вірогідно, з родини А. В. Добіаша (1847-1911), доктора класичної словесності, професора НІФІ з 1878 р.  повернутися...

20 Квартирантка в будинку І. Г. Турцевича.  повернутися...

21 Синяки (з 1939 р. - Григоро-Іванівка) - населений пункт за 6 км від Ніжина на шляху до Київа.  повернутися...

22 У Ніжині традиційно чисельною була єврейська громада, що бере свій початок з ХVІІ ст. І. Г. Турцевич згадує про початок у 1919 р. новорічних свят за єврейським календарем, небезпідставно побоюючись можливих еврейських погромів з боку солдатів Добровольчої армії і пам'ятаючи про погроми 1905 р. у Ніжині.  повернутися...

23 У 1918-1919 рр. у будинку І. Г. Турцевича досить часто розквартировували солдатів практично кожної армії, що захоплювала Ніжин у цей час.  повернутися...

24 Введенський жіночий монастир у Ніжині був заснований у середині ХVІІІ ст. і діяв до початку 1920 рр. Знаходиться неподалік Київських воріт колишнього Ніжинського замку ХVІІІ ст., поряд із сучасним центром міста. Зараз знову діє.  повернутися...

25 Один із ніжинських підприємців початку ХХ ст., що належав до ніжинської єврейської общини.  повернутися...

26 Судячи зі свідчення знайомого І. Г. Турцевича, скоріше всього - один із командирів Добровольчої армії, що керував наступом на Чернігів восени 1919 р.  повернутися...

27 Вірогідно, син П. В. Тихомирова (1868-?), магістра богослів'я, професора НІФІ (ННПІ) з 1906 р., директора НІФІ (ННПІ) в 1918-1921 рр., першого керівника ННДК. У 1922 р. разом із родиною переїхав працювати до Одеського ІНО (універститету).  повернутися...

28 Можливо - білорусизм. Мається на увазі місяць-молодик.  повернутися...

29 Овдіївка - один з історичних районів міста на лівому березі р. Остер, розташований за купецьким кварталом (на місці колишнього фортштадту ХVІІІ ст.).  повернутися...

30 Вірогідно, цього дня в І. Г. Турцевича було загострення хронічної хвороби легень, на яку він страждав з середини 1890-х рр.  повернутися...

31 Можливо, І. Г. Турцевич мав на увазі І. А. Сребницького (1850-1903), викладача історії та географії НІФІ та Ніжинської жіночої гімназії П. І. Кушекевич.  повернутися...

32 Обжарівщина - один з історичних районів Ніжина на правому березі р. Остер, неподалік оселі І. Г. Турцевича.  повернутися...

33 Кирилов А. М. (1876-?) - викладач НІФІ (ННПІ, НІНО, НДПІ) з 1910 р., після 1934 р. зазнав репресій.   повернутися

34 Див. примітку 27.  повернутися...

35 Ляскоронський В. Г. (1859-1928) - відомий український історик, археолог, нумізмат; магістр російської історії, професор НІФІ (ННПІ) з 1909 р., співробітник ННДК у 1922 р., з 1921 р. переїхав жити до Києва, де викладав у КІНО та Київському археологічному інституті.  повернутися...

36 Дата обведена І. Г. Турцевичем.  повернутися...

37 З родини професора Р. А. Фохта (див. примітку 5). Можливо, його дружина або дружина його сина.  повернутися...

На початок
На початок