Документальні виставки on-line

До 120-річчя від дня народження
української співачки, педагога
Марії Іванівни Литвиненко-Вольгемут
(1892–1966)

Марія Іванівна Литвиненко-Вольгемут заслужено займає одне з найпочесніших місць в ряду корифеїв оперно-виконавського мистецтва ХХ ст. З її ім’ям пов’язана історія становлення та розквіту національного оперного театру на Україні.

За час своєї сценічної діяльності Марія Іванівна створила понад сімдесят незабутніх образів у виставах за операми вітчизняних та зарубіжних композиторів. Серед них Наталка ("Наталка-Полтавка" І. Котляревського-М. Лисенка), Одарка ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Ліза ("Пікова дама" П. Чайковського), Купава ("Снігуронька" М. Римського-Корсакова), Аїда (однойменна опера Дж. Верді), Варвара ("Богдан Хмельницький" К. Данькевича) та ін. Заслужену славу співачці принесло також виконання українських народних пісень.

М. І. Литвиненко-Вольгемут народилася 13 лютого 1892 р. у Києві в сім’ї робітника заводу "Арсенал". Сім’я була співучою - співали батько, брати, сестри.

Церковний хор Києво-Печерського собору був першою вокальною школою майбутньої артистки.

У 1901 р. Марія стає ученицею приходського училища при київському "Арсеналі", а після закінчення училища вступає до новоствореного українського любительського музично-драматичного гуртка.

Одночасно вона продовжує співати в церковному хорі, де почув її чарівне сопрано відомий актор, баритон М. Бочаров, і умовив регента хору повести дівчину до педагога-вокаліста.

Почувши голос майбутньої співачки, професор музичного училища М. Алексєєва-Юневич почала безкоштовно готувати М. Литвиненко до екзаменів в музичне училище. Успішно витримавши їх, Марія у 1908 р. була зарахована до класу своєї наставниці.

Після закінчення училища у 1912 р. юна співачка за сприяння педагога училища та диригента першого українського стаціонарного театру Миколи Садовського О.А. Кошиця була прийнята в цей театр. Так почалося творче життя сімнадцятилітньої артистки. Дебютом юної співачки стала партія Оксани в "Запорожці за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського, через два дні – Наталки в "Наталці-Полтавці" І. Котляревського – М. Лисенка. Вистави пройшли з великим успіхом. "В сузір’ї корифеїв спалахнула нова зірка", – зазначав М. Рильський. Далі – Катерина в однойменній опері М. Аркаса за поемою Т. Шевченка, Маженка в "Проданій нареченій" Б. Сметани, Дідона в "Енеїді", Оксана в "Різдвяній ночі" М. Лисенка та багато інших партій.

На запрошення дирекції товариства "Музична драма" у 1914–1916 рр. Марія Іванівна – солістка Петроградського театру музичної драми під головуванням відомого режисера І. Лапицького, де періодично виступали в головних партіях Ф. Шаляпін, Л. Собінов. Перша робота М. І. Литвиненко в цьому театрі – Купава в "Снігуроньці" М. Римського-Корсакова. Дебют пройшов з блиском. Ф. Шаляпін був у захваті. Так почалося її знайомство з великим майстром оперної сцени. За півтора року вона підготувала одинадцять провідних партій. У 1916 р. М. І. Литвиненко-Вольгемут повертається до Києва, твердо вирішивши виконати слово, дане своїм першим наставникам М. Садовському та М. Заньковецькій, – Україна мусить і буде мати свій великий музичний театр. Артистка активно бере участь в організації профспілки працівників мистецтв, є одним із засновників Державної української музичної драми (разом з Л. Курбасом, А. Петрицьким, Я. Степовим та ін.), бере участь у концертній поїздці по Україні в складі однієї з перших артистичних бригад. 1922 р. М. Литвиненко-Вольгемут виступає на сцені Київського оперного театру. У 1923 р. запрошена в Харківський російський оперний театр, де у 1924 р. відбулася перша оперна вистава українською мовою – "Галька" С. Монюшка, в якій головні ролі виконували М. Литвиненко-Вольгемут та І. Козловський.

З 1925 р. починає роботу Український державний оперний театр, найактивнішим ініціатором створення якого була М. Литвиненко-Вольгемут. Вперше на його сцені поставлено українською мовою опери "Тарас Бульба" М. Лисенка, "Катерина" М. Аркаса, в яких виступає співачка. Критика оцінила її як видатного, зрілого художника. У 1926 р. М. Литвиненко-Вольгемут удостоєна почесного звання заслуженої артистки УРСР, у 1930 р. – народної артистки республіки.

1935 р. М. І. Литвиненко-Вольгемут одержує запрошення від Київської опери, яка готувалася до І Декади українського мистецтва в Москві. В показаній в дні Декади на сцені Большого театру постановці "Запорожець за Дунаєм" Марія Іванівна виступала в ролі Одарки. Свідченням високої оцінки колективу стало нагородження Київського театру опери і балету орденом Леніна, а М. І. Литвиненко-Вольгемут – орденом Трудового Червоного Прапора та званням народної артистки СРСР.

У роки Великої Вітчизняної війни М. Литвиненко-Вольгемут разом з театром евакуюється в Уфу, далі – в Іркутськ, де з успіхом ставиться ряд класичних і сучасних опер російських, українських, башкирських і західноєвропейських композиторів. На уфимській оперній сцені іде "Запорожець за Дунаєм" за участю М. Литвиненко-Вольгемут та її постійного партнера І. Паторжинського (екранізація спектаклю на Київській кіностудії ім. О. Довженка у 1953 р. за участю цих двох зірок зберегла для нащадків блискучі втілення образів Одарки та Карася), разом з видатним басом вона очолює артистичні бригади, що виїздили на фронт, виступає в госпіталях.

Перший сезон у звільненому Києві театр опери і балету відкрив оперою "Наймичка" М. Вериківського (за однойменною поемою Т. Шевченка), де головну партію – наймички Ганни – виконувала М. Литвиненко-Вольгемут. Майже 20 років виступала співачка на сцені Київського театру опери і балету, виконавши 50 партій в операх вітчизняних і зарубіжних композиторів. Достойним завершенням галереї її сценічних образів стала Варвара в опері К. Данькевича "Богдан Хмельницький" (1951 р.)

Литвиненко-Вольгемут широко відома не тільки як видатна оперна співачка, а й як чудова камерна виконавиця. Крім арій з опер, в її репертуарі були романси О. Даргомижського, П. Чайковського, М. Римського-Корсакова, С. Танєєва, С. Рахманінова, Ц. Кюї та ін., твори західноєвропейських композиторів, зокрема Ф. Шуберта, Й. Брамса, Ф. Шопена й Е. Гріга. Особливе місце в творчій біографії співачки посідали пісні та романси українських композиторів М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Леонтовича. Співати народні пісні вона вчилася у М. Заньковецької та М. Садовського. Їй присвячували твори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, Г. Майборода, Ю. Мейтус та ін. композитори.

З 1944 по 1964 рр. М. І. Литвиненко-Вольгемут працювала на посаді професора кафедри сольного співу Київської державної консерваторії. Серед її учнів В. Гуров, Н. Квасниця, Н. Настека, О. Шестаков.

Гідний знак високої оцінки заслуг М.І. Литвиненко-Вольгемут перед українською культурою – орден Леніна (1946), три ордени Трудового Червоного Прапора (1936, 1948, 1951). М. Литвиненко-Вольгемут належать слова: "Я люблю мистецтво, як життя, і це почуття виховую в своїх учнях. Талант – це величезна праця, велика культура, скарб, який треба добувати кожен день". Померла М. І. Литвиненко-Вольгемут 3 квітня 1966 р. Похована на Байковому кладовищі.

У 1967 р. на честь видатної української співачки названа одна з вулиць міста Києва (Святошинський район, Микільська Борщагівка). У СШ № 131, яка знаходиться на цій вулиці, 12 квітня 2012 р. було відкрито документальну виставку з нагоди 120-річчя від дня народження співачки з фондів ЦДАМЛМ України.

На початок
На початок