Розділ ІІ. «Скоропадський – політичний діяч»

ПЕРЕДМОВА

29 квітня 1918 року відкрило Павла Скоропадського як державного діяча й очільника Української Держави. Глядач опиняється в епіцентрі подій того дня, проглядаючи світлини з Всеукраїнського з’їзду хліборобів та урочистого молебню на Софійському майдані.

Документи другого розділу виставки віддзеркалюють світоглядні і державницькі позиції Павла Скоропадського, чітко орієнтовані на захист інтересів українського народу. Серед документів – повні тексти законів «Про громадянство Української Держави», «Про відкриття чотирьох катедр українознавства в Харківському та Новоросійському державних університетах», постанов «Про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі», «Про тимчасові дипломатичні представництва Української Держави», «Універсалу Ясновельможного пана Гетьмана всієї України та військ козацьких Павла Скоропадського до Народу Українського», а також друковані грамоти Гетьмана всієї України, видані на підставі ухвали Ради Міністрів, інші історичні документи.

У свідомості Павла Скоропадського національна ідея українського народу мала глибоке коріння, занурене в історію та традиції козацтва. У відручному листі від 30 травня 1918 року він писав: «Я твердо і непохитно стояв на своїй меті будування великої козацької України і її національного війська, яке тільки одно може бути її оборонцем. Я щиро вірив і вірю, що дорогі мойому серцю козаки не будуть зрадниками своїй відчизні і що дух козацький не вмре в їхнім козацькім тілі. І ось тепер, коли я став Гетьманом Усієї України, Я вирішив приняти всі заходи до того, аби козаччина, в яку ввійде цвіт української людності, стала дійсно провідником національної ідеї і великим кадром будучої Української Національної Армії».

Важко обійти увагою ухвалений Радою Міністрів тимчасовий закон «Про Верховне правління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Ясновельможного пана Гетьмана Всієї України» (1 серпня 1918 р.) та загальновідомий Заповіт Павла Скоропадського – документ-автограф (3 серпня 1918 р.), які започатковували ідею легітимізації дідичного (спадкового) монархічного гетьманства в Українській Державі. Ідею «незалежної Української Трудової Монархії» опосередковано віддзеркалює й ухвалений Радою Міністрів та затверджений Гетьманом закон «Про Комітет труда» (15 липня 1918 р.), який мав на меті з’єднати інтереси промисловців і робітників кожної галузі промисловості. У подальшому на еміграції ці ідеї були розвинуті в працях членів Українського союзу хліборобів-державників (УСХД).

Другий розділ виставки збагачено світлинами Павла Скоропадського у козацькому строї, з імператором Німеччини Вільгельмом ІІ, керівниками уряду, представниками дипломатичного корпусу та військового командування Української Держави. Більшість представлених у цьому розділі документів, виявлені у фондах періоду Української Держави, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, книжковому фонді «Україніка» Державної наукової архівної бібліотеки, м. Київ та фондах державних архівів областей.

Павло Скоропадський серед делегатів Всеукраїнського з’їзду хліборобів від Подільської губернії у день обрання його гетьманом України. Київ, 29 квітня 1918 р.
Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Од. обл. 2-71503