Розділ IV

ПЕРЕДМОВА

Останній, четвертий, розділ виставки присвячено вшануванню пам’яті Павла Скоропадського. Ще за його життя, 1924 року, Всеукраїнська академія наук, заснована за Гетьманату в листопаді 1918 року, направила листа до Наукового комітету за підписами академіків – Президента ВУАН Володимира Липського та Секретаря Агатангела Кримського – з проханням докласти зусиль до збереження родового маєтку Скоропадських у Тростянці Чернігівської губернії, насамперед Тростянецького парку-заповідника. Цей лист зберігся в оригіналі у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

1950 року архітектор Юрій Сластіон представив проєкт усипальниці Павла Скоропадського, яку планували збудувати на цвинтарі у місті Вісбаден. Хоча ідея й не була реалізована, проте представлений на виставці ескіз із фондів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ, віддзеркалює шанобливе ставлення української релігійної і мистецької спільноти на еміграції до пам'яті гетьмана.

Серед документів розділу репрезентована й марка, виготовлена 1973 року до 100-річчя від дня народження Павла Скоропадського, спогади і статті про Павла Скоропадського, що побачили світ в діаспорі.

До 10-річчя від дня смерті Павла Скоропадського невідомий автор писав у статті «Павло Скоропадський – Гетьман Всієї України, військ козацьких і фльоти»: «З поразки, з политого власною кров’ю досвіду, Нація пізнає себе і пізнає історичну особу Гетьмана, як реального творця Державної України. Любов і Ненависть, Оборона й Напасництво, Захоплення й Злоба, Правда й Неправда, світло Добра, тіні Зла – все це сплелось, як Символічний Терновий Вінець над Ясним і Праведним Чолом, ще непізнаної до краю, Постаті Гетьмана».

Незважаючи на сотні виданих наукових і публіцистичних праць, тисячі сторінок опрацьованих історичних джерел, життя і діяльність Павла Скоропадського й досі залишаються маловідомими серед широкого загалу. Відтак кожне нове дослідження, кожне оприлюднення на виставках невідомих архівних документів наближає нас до усвідомлення історичної традиції української державності від середньовічної Русі–України та Гетьманщини Богдана Хмельницького й Івана Мазепи до Української Держави Павла Скоропадського та сучасної України.