Організація Об’єднаних Націй з питаннь освіти, науки і культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) є спеціалізованою установою ООН. Офіційно ЮНЕСКО існує з 4 листопада 1946 року, коли набрав чинності (після ратифікації двадцятьма країнами) Статут Організації, підписаний 16 листопада 1945 р. представниками 44 держав на установчій конференції у Лондоні. ЮНЕСКО змінила Міжнародний інститут інтелектуальної співпраці, заснований 9 серпня 1925 р.

ЮНЕСКО об’єднує 195 країн-членів та 8 асоційованих членів.

Штаб-квартира Організації розташована у Парижі (Франція).

Офіційні мови ЮНЕСКО – англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Робочими мовами Секретаріату є англійська та французька.

Керівні органи ЮНЕСКО – Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.

Згідно зі Статутом, головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні грунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Отже, місія ЮНЕСКО полягає у зміцненні інтелектуальної та моральної солідарності людства, а відтак – створенні гуманітарних підвалин всеохоплюючої системи міжнародної безпеки та стабільності.

Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року. В Україні координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО здійснює Національна комісія України у справах ЮНЕСКО, яку створено відповідно до Указу Президента України від 26 березня 1996 року.

До складу Національної комісії входять більше 60 членів – представники міністерств і відомств, керівники кафедр ЮНЕСКО, українських об’єктів, внесених до Списку всесвітньої спадщини, представники громадських організацій, а також володарі спеціальних статусів ЮНЕСКО «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру» та «Чемпіон спорту ЮНЕСКО». Серед них Голова Державної архівної служби України.

Міжнародні конвенції та рекомендації ЮНЕСКО, стороною яких є Україна:

• Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
• Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколу до неї (1954 р.);
• Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
• Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
• Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
• Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
• Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
• Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
• Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
• Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
• Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
• Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
• Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
• Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).

Рекомендація щодо забезпечення збереження та доступу до документальної спадщини, у тому числі, в цифровій формі, ухвалена 17.11.2015 у Парижі на 38-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (Recommendation concerning the preservation of, and access to, documentary heritage including in digital form)