Бібліотеки, архіви, музеї Попередній анотований перелік Україніка в збірках Австрії. Бібліотеки, архіви, музеї: Попередній довідник / Уклав Петро Ричков. – Київ, 1993. – 48 с.

Від укладача

Багатовікові історичні зв’язки між Україною та Австрією добре відомі. Особливого розмаху набули вони за часів входження західноукраїнських земель до Габсбурзької монархії після першого поділу Польщі. Саме завдяки політичній, релігійній, ідеологічній толеранції Австрійської держави в 2-й половині XIX – на початку XX ст. Відень перетворився в чи не найактивніший осередок української суспільної думки за межами етнічно українських територій. З Австрією пов’язані долі багатьох українських письменників, поетів, митців. Тут видавалися прані відомих вчених та політичних діячів.

Можна беззастережно погодитися з думкою дослідника української історії Поля Роберта Маї очі, що джерелознавче значення віденських збірок для вивчення історії України XIX – початку XX століття важко переоцінити, хоча їх використання в науковому обігу вкрай незадовільне (19). Це твердження не втратило актуальності й сьогодні.

Короткий довідник-путівник складено за дорученням Інституту української археографії АН України під час наукових студій автора у Відні (листопад 1992 – січень 1993) паралельно до основних досліджень з архітектурної та містобудівної історіографії. З цією ж обставиною пов’язана різнорідність інформаційної деталізації щодо україніки у наведених нижче збірках.

Обмеженість у часі опрацювання зумовлює попередній характер видання, яке укладено здебільшого на основі знайомства де вісу з каталогами віденських збірок, а також з допоміжною бібліографією (див. перелік використаної літератури). В подальшому тема заслуговує значного поглиблення як у археографічному, так і в бібліографічному напрямках.

У довіднику представлені переважно збірки державних та громадських установ, в ньому немає документів з приватних зібрань, бо вони потребують виявлення і спеціального вивчення для встановлення їх складу, змісту, джерелознавчої та аксіологічної атрибуції.

Другий випуск серії охоплює 22 бібліотечні, одну музейну і сім архівних збірок Австрії.

Назви, адреси, телефони установ, наведених у довіднику, подано переважно за станом на кінець 1992 року.

---

Бібліотеки

Австрійська Національна бібліотека

Österreichische Nаtіоnаlbіblіоthеk
Jоsеfsplatz, 1, Wіеn
поштова адреса:
А-1015 Wіеn
Роstfach 308
Tel. 534-10.
Tеlех 112624,
Fах 533 70 49.

Сучасну назву отримала в 1922 році, ставши наступницею Надвірної бібліотеки (Ноfbiblіоthek), заснованої Габсбургами ще в XVI столітті. Згідно з імператорським указом від 1808 року, бібліотека стала отримувати обов’язкові примірники видань, що виходили на території Австро-Угорщини.

Найбільша в Австрії державна загальнодоступна (починаючи з віку 16 років) бібліотека має універсальний характер, однак з помітною перевагою літератури гуманітарного напрямку (австріїка, славістика, теологія, філософія, інформатика, філологія, мистецтвознавство, географія, картографія, етнографія, белетристика та ін.).

Основу бібліотеки складає збірка друкованих видань, проте величезною науковою і культурною цінністю є також спеціальні збірки: рукописів та інкунабул, карт та музей глобусів, музична, папірусів, портретівта фотоархів, театральний музей, міжнародний музей есперантв, австрійський банк даних з періодики.

Збірка друкованих видань

Druckschriftensammlung,
Lesesaal Neue Burg;
tel. 534-10-252.

Має головний читальний зал, читальний зал періодики, читальний зал великоформатних видань, читальний зал мікроформ та аудіо-відео-інформації, відділ наукової інформації, довідкову платну службу, два читальних зали музейного характеру (Augustinerlesesaаl, Рrunksaal), а також окремо виділені збірки листівок та плакатів, екслібрисів.

Збірка друкованих видань відображена вдвох каталогах: алфавітному, хронологічно розчленованому на 2 частини: 1501-1929; з 1930, та в предметному каталозі (так званий Schlagwoltkatalаlоg), що має аналогічний поділ (cистематичні каталоги, традиційні для України, в австрійських бібліотеках трапляються рідко).

Крім того, існує відносно невеликий каталог наукових праць (статей), опублікованих у складі колективних видань, збірників, часописів та ін., присвячених, переважно, історії Австрії. Бібліотека володіє можливістю автоматизованого бібліографічного пошуку.

Загальний обсяг збірки понад 2,5 млн. друкованих томів, а також близько 120 тис. листівок та плакатів.

Україніка, як і славістика взагалі, не виділена окремо. За оцінкою австрійських дослідників (В. Лукан, М. Д. Пайфус) загальна кількість славістичних видань складає близько 200 тис. примірників, а в так званому “старому каталозі” (1501-1929 рр.), де зосереджено близько 1.5 млн. назв, славістичний елемент складає близько 12%. У цьому відношенні АНБ перевершує будь-яку іншу бібліотеку світу за межами слов’яномовного простору. За орієнтовними підрахунками україніка серед славістичних друків складає близько 3-4%.

Треба мати на увазі, що більшість книжкових надходжень до 1918 року складалася з так званих обов’ язкових примірників, що надходили до бібліотеки з усіх земель Австрії, втому числі й тих, які видавалися у Львові, Чернівцях, Станіславові, Бродах, Дрогобичі, Тернополі та ін. Серед цих друкованих матеріалів власне українська частка, особливо та, що стосується Галичини, вражає як у кількісному, так і якісному відношенні. Остання обставина пов’язана з тим, що протягом кількох десятиліть Габсбурзька монархія була чи не єдиною країною, де розвитку української культури практично не чинилося перешкод.

Найбільш ранні видання з фондів АНБ, пов’язані з Україною, належать до категорії наративної літератури. Бібліотека має декілька видань “Опису України” Г. Л. де Бобплана, серед яких і видане 1660 року в Руані. Досить значний за обсягом фонд подорожніх описів різних авторів, починаючи з XVI і закінчуючи початком XIX ст. Зберігаються 3 різночасових видання (перше – 1740) огляду наслідків страшної чуми в Україні 1738-1739 років, складеного Й. Ф. Шрайбером (J. F. Schreiber). Є перші німецькомовні виклади української історії: К. Гаммердорфера (C. Hammerdörfer) “Історія українських та запорозьких козаків згідно деяких повідомлень про їх устрій та звичаї” (Лейпціг, 1789), Й.-К. фон Енгеля (J. C. von Engel) “Історія України та українських козаків, а також князівства Галицько-Володимирського” (Галле, 1796).

Починаючи з середини XIX століття, помітне поступове збільшення кількості україномовних видань. Серед них переважають видання, що з’явилися у Відні, але також досить значна кількість друків зі Львова, Праги, Берліна, Лозанни, Мюнхена та ін. Хронологічно найбільша частина (близько 90%) припадає на 1910-1920 роки.

Проблемам української мови, культури, історії присвячені перші книжки українських вчених, які побачили світ ще в першій половині XIX століття. Серед найбільш помітних і рідкісних видань слід відзначити німецькомовну “Граматику рутенської або малоруської мови Галичини” (“Gramatik der ruthenischen oder kleinrussischen Sprache in Galizien”) Й. Левицького (1834), “Руське весілля” (1835) та “Граматику руської мови” (“Gramatyka języka ruskiego”) Й. Лозинського (1846), “Нарис історії руського народу в Галичині” (“Rys do historyi narodu ruskiego w Galicyi”) (1837) та “Хроніка міста Львова” (“Kronika miasta Lwowa”) (1844) Д. Зубрицького, “Граматику малоруської мови в Галичині” “Gramatyka języka maloruskiego w Galicji” (1845) І. Вагилевича.

Серед перших україномовних видань у Відні можна також назвати двотомне видання літературної антології І.Головацького “Вінок русинам”, видруковане в 1846-1847 роках.

Революційні події 1848 року в Галичині відображені у збірці АНБ цілим рядом видань, в тому числі працями К.Цєнглевича “Die Rothreussischen Angelegenheiten” (1848), “Rzecz czerwono-ruska 1848г.” (1848) та А.Домбчанського “Wyjasnienie sprawy ruskiej” (1848) та “Denkschrift der ruthenischen Nation” (1848).

З початком у 1861 p. так званого конституційного періоду в історії Австрії та пов’язаного з ним лібералізму нового піднесення набули в Галичині українське художнє письменство, публіцистика, наука. У фондах АНБ широко репрезентовані твори Б. Дідинького, І. Франка, М. Лозинського, Й. Мончаловського, О. Огоновського, А. Петрушевича, І. Щараневича та ін.

Досить значний масив монографічних україномовних видані, з питань історії українського народу як загального, так і спеціалізованого змісту. Серед їх авторів – В. Липинський, М. Грушевський, М. Драгоманов, М. Костомаров, В. Старосольський, Б. Заклинський, І. Крип’якевич, Б. Барвінський, М. Аркас, В. Киселевський, Й. Застирець та ін.

Дуже широко представлена література політичного характеру, пов’язана з національно-визвольними рухами на Україні в контексті кризи та розпаду Австро-угорської монархії, подій першої світової війни та революції у Росії. Серед українських авторів цього напрямку найчастіше трапляються прізвища В. Липинського, В. Винниченка, В. Дорошенка, Л. Цегельського, М. Драгоманова, І. Борщака, Д. Донцова, І. Бочковського, М. Кордуби, В. Кушігіра, М. Михайленка, С. Барана та ін.

Українській проблематиці також присвячені іншомовні (переважно німецькі) політичні, публіцистичні, науково-дослідницькі праці таких авторів, як Г. Штеффен, О. Кесслер, П. Оствальд, С. Рудницький, Л. Васілевскі, Г. Лянц, М. Кордуба, М. Дембінський, Г. Клейнов, Щ. Кіски, Г. Лімбач, Ф. Фреч, І. Мірчук, Е. О. Солецкі, Ф. Версімер, Б. Нолд, С. Н’ютзел, Г. Якобсон, Ф. Веіт та інших.

Особливої уваги у збірці друкованих видань АНБ заслуговує великообсягова збірка української періодики (газети та журнали), що видавалася в ХІХ – ХХ століттях. П. Р. Магочі наводить у додатку до своєї статті “Відень як джерело українознавчих студій” 189 назв періодичних видань у Галичині, Буковині та у Відні. Проте цей перелік не можна вважати вичерпним, оскільки в АНБ зберігається понад 15 українських періодичних видань, що виходили у Празі, Зальцбургу, Хусті та інших містах (не враховуючи української періодики, що походить з радянських виданництії УРСР та СРСР.). Хронологічний діапазон періодики сягає від 1848 (“Дневник руський”, “Зоря галицька”, Львів) до кінця 1940-х років (“Український тижневик”, Зальцбург).

Серед.вищезазначеної періодики репрезентовані окремі напрямки суспільної думки: старо-русинів, українофілів, русофілів, а також різних громадських, політичних, релігійних, літературних, студентських, та ін. організацій. Приблизно 40% української періодики у збірці АНБ має повний комплект, тобто за весь час виходу їх з друку. Більша частина решти періодики має у своєму складі незначні лакуни.

Дуже важливими є різні серії під таким спільним визначником як “Бібліотека…”.
Серед найбільших можна зазначити:

• “Бібліотеку найзнаменитших повістей” в 33 томах (1881-1893),
• “Бібліотеку видавничої спілки НТШ” в 11 томах (1899-1910),
• “Руську історичну бібліотеку” в 24 томах (1886-1904),
• “Театральну бібліотеку” в 26 томах (1899-1904),
• “Українську історичну бібліотеку НТШ” у 8 томах (1902-1911).

Значний інтерес для ознайомлення з народним побутом, уявами, традиціями Галичини та Буковини в ХІХ столітті становлять річники-календарі (альманахи), що видавалися товариством ім. М.Качковського, “Просвітою” та іншими. В АНБ зберігаються багаторічні збірки так званих “шематизмів” – щорічних довідників греко-католицької церкви на Перемишльську, Львівську, Станіславську дієцезії.

Уваги заслуговують також щорічні звіти гімназій у Галичині та на Буковині (Коломия, Тернопіль, Станіслав, Перемишль, Турка, Яворів, Рогатин, Збараж, Львів) за 1900-1914 роки. Крім статистичних, біографічних та навчальних відомостей звіти часто містять цікаві загальноісторичні, краєзнавчі інформації.

Збірка рукописів та інкунабул

Наndschriften –
und Inkunabelsammlung
Josefsplatz,1
tel. 534-10-289.

Збірка знаходиться у лівому крилі архітектурного ансамблю на Йозефспляц біля Аугустінеркірхе.

За станом на кінець 1980-х років ця збірка нараховувала понад 43 тис. рукописів, 238 тис. автографів, 7900 інкунабул, а також невелику допоміжну бібліотеку обсягом близько 32 тис. томів.

За даними Г. Біркфельнера тут знаходяться майже всі давні глаголичні та кириличні рукописи, на території Австрії (202 одиниці зберігання). Серед них декілька унікатів українського походження: октоїх ХІІ – ХІІІ століття; збірник рукописів XVI століття Козьми Василевича, священика з Ковеля; збірка проповідей XVI століття, писаних півуставом; рукопис початку XVIII століття з “Зерцалом теології” Кирила Транквіліона-Ставровецького Безбородного. Зберігається також декілька рукописів літургійного змісту (Псалгир XVII ст., два Тетраєвангелія).

Картографічна збірка

Kartensammlung
Josefsplatz, 1
Tel. 534-10-297

Знаходиться в тому самому будинку, що й збірка рукописів та інкунабул.

За відомостями на другу половину 1980-х років до складу картографічної збірки входило понад 235 тис. аркушів карт, 280 тис. топографічних зображень, а також приблизно 53 тис. книжкових видань допоміжної бібліотеки, що відображена у тематичному каталозі.

Тематично збірка, в першу чергу, відображає розвиток Габсбурзької монархії, але водночас містіть особливо цінні матеріали більшості європейських країн.

Найстаріші картографічні зображення походять з початку XVI століття (т. зв. “Страсбурзький Птолемей” 1513р.)

У збірці дуже широко представлений такий вид графічних зображень, як ведути (“Vues”), що протягом століть відкладалися у сімейній бібліотеці Габсбургів, Альбертіні та в збірці гравюр. Після першої світової війни вони сконцентрувалися в картографічній збірці. Це видання Брауна і Гогенберга (6 томів, 1572-1617 рр.), Г. Боденера, Х. Бостіуса та ін. з найстарішими зображеннями Львова, Кам’япця-Подільського. Але переважна їх частина походить з ХVІІІ-ХІХ століть, являючи собою цінний графічний матеріал до історії архітектури та містобудування.

Нечисленні плани західноукраїнських міст походять виключно з XIX століття (Львів, Чернівці та ін.), всі вони друковані. Найцікавішим з історико-архітектурної точки зору можна вважати проект планованої реконструкції північно-західної частини Львова, запропонований у 1860 році В. П. Яблоновським, з нереалізованим варіантом розташування залізничного вокзалу.

З фондів допоміжної бібліотеки слід згадати монументальне багатотомне видання “Dіe österreichisch-ungarische Monarchie in Wort und Bild”, два інформативних томи якого присвячені Галичині та Буковині (1898, 1899), досить рідкісну працю Л. Багрова “Перші карти України” (Берлін, 1935) та цілу низку описово-географічних видань, що стосуються України або окремих її частин.

Збірка портретів та зображень

Роrträtsammlung
und Bildarchiv
Heldenplatz
Corps de Logis
tеl. 534-10-329

Розташована у приміщеннях південно-західної частини архітектурного ансамблю Гофбурга, в одному будинку з Музеєм народознавства.

Збірка налічує сьогодні приблизно 1,6 млн. фотонегативів, графічних творів та фотографій, має велику допоміжну бібліотеку, що нараховує близько 120 тис. книжкових примірників.

Започаткована кайзером Францом II в 1785 році, який ще будучи ерцгерцогом почав збирати колекцію портретів.

Після виходу в світ 21-томного видання “Австро-угорська монархія в описах та зображеннях” (1866-1902), сюди був переданий весь оригінальний ілюстративний матеріал – понад 2500 графічних ілюстрацій, в тому числі пов’язаних з історією, культурою, мистецтвом, етнографією західноукоаїнських земель.

Особливий интерес становить пам’ятна адреса, подарована до 50-річного ювілею цісарю Францу-Йосифу І від Буковини, що оцінюється дослідниками як оригінальний та своєрідний витвір мистецтва: обкладинка Ганса Макарта з майстерно виконаними видами Чернівці”, окремих споруд міста (митрополича резиденція, ландтаг). На 14 сторінках тексту, підписаного ландесгауптманом Й. Лупулом -поздоровлення німецькою, українською, румунською мовами.

Музична збірка

Мusiksammlung
А-1010, Wіеn
Аugustinerstrasse, 1
tеl. 534-10-307

Має в своєму складі понад 47 тис. нотних рукописів, понад 105 тис. нотних видань. Рукописні форми відображені в спеціальному каталозі.

Графічна збірка Альбертіна ^*

Graphische Sammlung Albertina
Augustinerstrasse, 1
tel.534-83
fax. 533-76-97.

Одна з найбільших у світі збірок творів образотворчого мистецтва. Основу фондів складають твори західноєвропейських митців, починаючи з XIV ст. Засновником збірки був герцог саксонський і тешинський Альберт (1738-1822). Звідси назва збірки, сформованої 1769-1822 pp., до якої увійшли: збірка малюнків, збірка мідеритів, карт та планів, бібліотека.

Сучасна Альбертіна лише на третину складається з фондів збірки герцога Альберта саксонського і тешинського. Другу, не менш важливу частину, складає збірка Євгена Савойською (1663-1736), створена у 1717-1736 роках, котра пізніше існувала як кайзерівська колекція мідеритів (у 1814 p. налічувала 177590 одиниць). Третя частина – нові надходження за 1822-1895 роки, та починаючи з 1920 року.

Збірки малюнків поділяються за національними школами. Окремий розділ утворюють т. зв. “інші (різні) школи”, загальною кількістю 2989 аркушів, втому числі пов’язані з Україною (переважно, Західною).

Збірка мідеритів уже в 1822 році налічувала близько 158 тис. аркушів. Представлені твори О. Архипенка, В. Кандинського, Є. Лисицького, О. Кравченка та ін.

У 1905 році зі збірки мідеритів Альбертіни було виділено в окрему збірку карти та плани, що увійшли в 1920 році до АНБ як самостійний підрозділ. У 1932 році до цього підрозділу також була передана з Альбертіни збірка видів, так званих ведутів (Ansichten – (Vues-) Sammlung), котрі рззом уже з наявними там фондами та з аналогічними творами збірки портретів утворили географічно-топографічну збірку картин (див. п. 1.3.).

Серед спеціальних збірок сучасної Альбертіни слід відзначити також колекцію архітектурних креслень, що нараховує понад 10 тис. аркушів. Головна її частина пов’язана з Західною Європою (авторські праці Ф.Борроміні, К.Мадерни, Л.Берніні, Й.Б. Фішера фон Ерлаха,Л. фон Гільдебрандта та ін.), але є також матеріали, пов’язані зі східними провінціями колишньої Дунайської монархії, з містами Львовом, Чернівцями та ін. У колекції зберігаються автографи креслень Андріївської церкви в Києві, виконані В. Растреллі.

---

^* Походить з АНБ, але останнім часом функціонує практично як самосійний музейний заклад.

Бібліотеки Віденського Університету

Сучасна організаційна структура Віденського університету, що складається з 8 факультетів і 176 інститутів і клінік, пояснює. організацію бібліотечної справи. Поряд з агальноуніверситетською (головною) бібліотекою в кожному інституті та клініці існують і самостійні, іноді досить великі бібліогеки, що мають власні бюджети для поповнення фондів і володіють дуже цінними збірками. Ті з них, що так чи інакше пов’язані з українікою, також наведені в даному розділі.

Бібліотека (головна) Віденського університету

Universitätsbibliothek Wien,
Dr. Karl Lueger-Ring, 1
A-1010, Wien
tel. 401-03-0.

Поряд з АНБ Бібліотека (головна) Віденського універснтету (БВУ) є однією з найбільших у Австрії, як щодо загального обсягу книжкових фондів, так і з точки зору наявної тут україніки. Водночас, вона є найбільшою в Австрії загальнодоступною публічною бібліотекою.

Книжковий фонд БВУ перевищує 2 млн. примірників, а разом з бібліотеками університетських інститутів (див. п.п. 2.2-2.8), він нараховує близько 4,7 мли. книжок та 16,5 тис. назв періодичних видань з усіх континентів світу.

БВУ, як і АНБ, є бібліотекою універсального характеру, але з помітним акцентом на гуманітарні науки. За даними австрійських авторів (В. Лукан, М. Д. Пейфус) славістичний елемент складає в БВУ близько 50 тис. томів у галузі бібліографії, історії (переважно часів Австро-угорської монархії), географії, етнографії, філософії. теології. За приблизними оцінками, на основі ознайомлення з каталогами та джерелознавчою літературою, україніка БВУ, не враховуючи публікацій в періодиці та фондів інститутських бібліотек знаходиться в межах 8-9 тис. примірників. Відносно невелика кількість ніяк не знижує наукової цінності цієї збірки через ту обставину, що переважна більшість її видань видрукувані за межами України та колишнього СРСР.

Не відповідають дійсності твердження деяких джерелознавчих публікацій, що в БВУ немає таких видань, які були б відсутні в АНБ. Безпідставне також віднесення цієї багатої бібліотеки до розряду “різних” серед віденських інституцій, що диспонують україніку. Більше того, відзначається (В.Кукан, М.Д.Кейфус), що на відміну від АНБ в царині східноєвропейських фондів в БВУ не так помітна стагнація нових надходжень у міжвоєнний період, як в АНБ.

БВУ має великий та малі (спеціалізовані) читальні зали, читальний зал періодики. Довідковий апарат складається з номінального каталога головної бібліотеки (без бібліотек інститутів), предметного каталога на картках, що складається з 3-х частин: каталог видання до 1931 року включно, видання 1932-1971 років та видання з 1972 року. В окремому залі знаходиться зведений іменний каталог видань, що зберігаються у інститутських бібліотеках. Систематичний каталог охоплює лише видання з 1971 по 1988 рік включно. Бібліографічні описи, починаючи з 1989 року, подано у комп’ютерній системі (так званий Online-Katalog). У великому читальному залі, у відкритому доступі на полицях разміщені довідкові, енциклопедичні, словникові та інші видання, загальна кількість яких перевершує аналогічні у АНБ. Довідкова література бібліографічного характеру є у відкритому доступі в залі номінального каталогу.

Як і в АНБ, переважна частина україніки в головній збірці БВУ -видання, що виходили в XIX – 1-й чверті XX століття в Габсбурзькій монархії, Німеччині, Швейцарії, Франції та інших країнах українською, німецькою, польською, французькою, англійською мовами. Лише незначна кількість примірників видання, що походять з Російської імперії, колишніх СРСР та УРСР; переважно це література універсального та загальноісторичного, загальнокультурного змісту.

Серед українських історико-публіцистичних видань, в тому числі таких, що відсутні в АНБ слід відзначити праці Степана Рудницького (1914-1918 pp.), Михайла Левицького (1915-1916 pp.) до проблеми галицької автономії, закордонні видання книг Михайла Грушевського, Дмитра Донцова (1915-1921 pp.), а також праці з проблем української політики в 1-й чверті XX ст. Миколи Троцького, Михайла Драгоманова, Олександра Барвінського, Євгена Левинського, Лонгина Цегельського, Володимира Старосільського, Тита Войнаровського, Володимира Кушніра, Михайла Лозинського, Юліана Бачинського, Осипа Левицького, Василя Панейка, Арнольда Марголіна, Степана Томашівського та інших.

Різноманітні точки зору на українську проблему тих часів відображають публікації німецьких, польських, французьких, російських авторів, видані, переважно, за межами України.

У фондах БВУ є декілька рідкісних, досить ґрунтовних видань з питань української історії, виданих німецькою мовою у Лейпцігу 1942 року. Це праці празьких професорів Дмитра Дорошенка “Україна та Рейх. Дев’ять століть німецько-українських відносин в дзеркалі німецької науки та літератури”, Андрія Яковлєва “Німецьке право на Україні”, Романа Смаль-Стоцького “Германо-німецькі культурні впливи в дзеркалі української мови” та Дмитра Антоновича “Німецькі впливи на українське мистецтво”. Є також дві праці цього ж автора, раніше видані у Празі: “Скорочений курс українського мистецтва” (1923) та “Із історії церковного будівництва на Україні” (1925). Слід також назвати ґрунтовну працю Б.Крупницького “Історія України”, видану 1939 року в Лейпцігу німецькою мовою за дорученням Українського наукового інституту в Берліні.

Серед картографічних матеріалів слід відзначити детальні карти Галичини кінця XVIII – початку XIX століття, виконані Ф.Ле-Мером, Йозефом Лізганігом та Йозефом М.Ф.Фон Лейхтенштерном, а також декілька планів Львова цього ж часу.

Треба також відзначити численні учбові програми та підручники (в тому числі україномовні) для навчальних закладів Галичини та Буковини періоду Австро-угорської монархії та серію видань звітів гімназій в західноукраїнських містах на початку XX ст. (Дрогобич, Тернопіль, Броди, Борщів, Бережани та ін.), в яких поряд зі статистичними даними звичайно вміщувалися дослідницькі історичні розвідки.

У БВУ зберігається майже повна збірка друків з серії “Видання уряду Західно-Української Народної Республіки” (1919-1922), виданих у Відні і Львові. Серед авторів серії – Микола Євшан, Степан Рудницький, Осип Назару, Іван Німчук, Осип Левицькнй.

Важливу частину україністики в БВУ складають дисертації різних дослідницьких напрямків, захищені переважно у Відні ^*. Перелік дисертацій перевершує 20 назв (див. додаток 1).

У БВУ існує можливість випозичання книжок за незначними обмеженнями (стародруки). З одного боку, це додає дослідникам зручностей у користуванні фондами, а з іншого – обмежує їх, бо нерідко книжка не може бути отримана через те, що довго перебуває за межами бібліотеки.

---

^* Декілька дисертацій з україніки було втрачено. Це роботи Романа Яросевича, Олександра та Філарета Колесси, Богдана Залеського, Осипа Турянського та деякі інші.

Бібліотека Інституту досліджень Східної та Південно-Східної Європи

Fachbibliothek für Ost-und Südosteuropaforschung
Liebiggasse
5, A-1010, Wien
tel. 401-03-2960).

Бібліотека була заснована на базі 10-тисячної книжкової збірки російського історика В.А. Більбасова, до якої пізніше були долучені бібліотеки краківського вченого В. Йодка, так званого Інституту балканознавства, професора міжвоєнного періоду К.Пача, частина бібліотеки К.Іречека та ін.

Фонди цієї спеціалізованої бібліотеки нараховують понад 85 тис. примірників, що стосуються історії (в найширшому розумінні) всіх східноєвропейських країн. З точки зору новітньої літератури найширше представлені колишній СРСР та Польща. Власне україніка складає приблизно 3-4% фондів, основна частина – це зарубіжні видання. Досить широко представлені також українознавчі праці (переважно енциклопедичного, історичного, політичного, культурного характеру), видані на Україні переважно у післявоєнний період. Звертає на себе увагу досить значна кількість львівських видань кінця XIX – початку XX століття.

Досить широко представлені видання 1800-1918 pp., що стосуються земель Східної Галичини та Північної Буковини.

Бібліотека має також політичні брошури початку XX століття, що можуть вважатися раритетами. Тут зберігається колекція біблій на східноєвропейських мовах.

Досить цікава збірка рідкісних періодичних видань. Більшість з них – це видання в таборах українських військовополонених часів першої світової війни 1915-1918 pp. (“Розвага”, “Розсвіт”, “Просвітний листок”, “Вільне Слово”, “Громадська думка” та ін.). Решта періодики – це видання міжвоєнного періоду в Австрії (“Воля”, “Хліборобська Україна”, “Український скиталець”, “Нова Громада”), Чехословаччині (“Український студент”, “Праці Українського історичного товариства”), Німеччині (“Die Ukraine”, “Ukrainische Kulturberichte”).

У фондах бібліотеки є також повна збірка “Записок…” Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові (1892-1937), рідкісне видання “Галичанин” (Львів, 1862) та ін.

У бібліотеці зберігається ціла серія політичних брошур 1918-1922 pp., присвячена проблемам становлення української державності. Серед авторів – В. Винниченко, П. Мілюков, М. Шаповал, В. Левинський, Г. Паламар, О. Назарук, М. Кордуба, М. Антонович та ін. Понад ЗО видань мають подвійне місце виходу в світ (Відень – Київ або Відень – Львів). Понад 10 брошур видані партією українських соціалістів-революціонерів, і українською комуністичною партією.

Серед дисертацій у фондах бібліотеки слід відзначити рукописні праці М.Антоновича “Україна в Російській імперії (1764-1847)” (б.р.) та Б.Лубоцького “Політичний зміст українського національного руху в Росії в XIX ст.” (1932).

Зберігаються тут також деякі рідкісні видання з українського літературознавства 1915-1921 років (Б. Лепкий, І. Калинович, В. Сімович та ін.), видруковані у Відні. Є невелика збірка поезій П. Стаха “До верховин” (Відень – Київ, 1920).

Бібліотека Інституту славістики

Fachbibliothek für Slavistik
Liebiggasse, 5
A-1010, Wien
tel. 401-03-2928.

Спеціалізована бібліотека славістики має книжковий фонд, що нараховує понад 60 тис. примірників окремих видань, понад 500 назв періодики, а також дуже важливі в мовознавчому відношенні лінгвістичні атласи. Значна частина бібліотеки утворена зі збірок відомих славістів К. Іречека та Ф. Міклошича. Частка україномовних та українознавчих видань за приблизною оцінкою складає близько 4-5%.

Тематичний профіль бібліотеки пов’язаний з науковими дослідженнями всіх слов’янських мов та літератур, в тому числі української мови та літератури на різних етапах їх розвитку та функціонування.

Поряд з цінними давніми слов’янськими стародруками в бібліотеці зберігаються видання Івана Федорова (Львівський апостол, Острозька біблія), рідкісні видання українських друкарень XVII-XIX століть переважно релігійного змісту.

Широко представлені твори Т. Шевченка різних років видання та праці, присвячені його творчості. В збірці є також прижиттєві видання І. Карпенка-Карого (Тобілевича), І. Франка, Лесі Українки, К. Устияновича, В. Винниченка, Марка Вовчка, Я. Головацького, О. Кобилянської, М. Костомарова, Б. Лепкого, І. Левицького, П. Мирного, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка та інших українських прозаїків і поетів.

Значна кількість видань присвячена українській фольклористиці – звичаям, обрядам, пісням, думам, казкам, загадкам, прислів’ям тощо.

Відносно невелика кількість видань стосується української історії. В тому числі праці В. Андрієвського, О. Андріяшева, М. Андрусяка, М. Антоновича та ін.

Бібліотека добре впорядкована, має іменний та систематичний каталог.

Бібліотека Інституту географії

Fachbibliothek für Geographie
Universitätstrasse, 7
A-1010, Wien
tel. 401-03-2586; 401-03-2577

Бібліотека складається з книжкових видань (близько 100 тис.), географічних атласів різноманітного таксономічного рівня, значної збірки штучних карт окремих місцевостей. Представлені всі розділи історичної та сучасної географії в найширшому її розумінні.

Стосовно України – бібліотека має у своїх фондах географічні описи окремих земель, місцевостей, як фізичного, так і економічного характеру (переважно Галичини та Буковини). Є певна кількість видань етнографічного, демографічного, статистичного характеру. В картографічній збірці – різного маштабу карти місцевостей, гір, річок, плани міст (в основному друковані).

Бібліотека має добрий довідковий апарат, що складається з каталогів: авторського, тематичного, періодики. Є також перелік атласів за місцевостями.

Бібліотека Інституту історії мистецтв

Fachbibliothek für Kunstgeschichte
Universitätstrasse, 7
A-1010, Wien
tel. 401-03-2503

Бібліотека має в своєму складі відносно невелику книжкову збірку (близько 5 тис. примірників), діатеку та фототеку.

З точки зору україніки найширше відображена історія архітектури, ужиткового та народного мистецтва, музичної творчості стосовно західноукраїнських земель (Східна Галичина, Південна Буковина, Закарпаття) за часів їх перебування у складі Австро-Угорської монархії.

Довідковий апарат бібліотеки представлений іменним каталогом.

Бібліотека Інституту австрійських історичних досліджень

Institute fün österreichisehe
Geschichtsforschung-Bibliothek
Dr. Karl Lueger-Ring, 1
A-1010, Wien
tel. 401-03-2290.

Нeзнaчний фонд бібліотеки (близько 1200 примірників) пояснюється безпосереднім сусідством головної університетської бібліотеки.

Представлена література з усіх періодів історичного розвитку Австрії, але з помітним акцентом на загально-політичну історію Австро-Угорської монархії, включаючи і тематично пов’язану з історією західноукраїнських земель XIX – початку XX ст.

Бібліотека має повний комплект багаторічного серійного видання інституту “Mitteilungen des Instituts für österreichisehe Geschichtsforschung”.

Бібліотека Інституту прадавньої та ранньої історії

Fachbibliothek für Ur- und Frühgeschichte
Franz-Klein-Gasse, 1
A-1190, Wien
tel. 34 76 41-385.

Інститут має бібліотеку, що нараховує понад 10 тис. примірників та колекцію археологічних знахідок (понад 1700 одиниць), що походять майже з 300 досліджених за допомогою розкопок об’єктів.

Науковий інтерес з точки зору україніки становлять археологічні праці австрійських дослідників XIX – початку XX століть, що стосуються західноукраїнського регіону.

Бібліотека має іменний каталог. Колекція археологічних знахідок каталогізована за реєстром місць розкопок.

Бібліотека Інституту германістики

Fachbibliothek für Germanistik
Universitätstrasse, 7
A-1010, Wien
tel. 401-03-2538.

Незважаючи на дуже незначну долю україніки в бібліотечній збірці (близько 80тнс. томів), її матеріали досить повно відображають лінгвістичні та мовно-історичні аспекти існування німецькомовних меншин на території України (Галичина, Півн. Буковина, Волинь та ін.)

Фонди відображені в каталозі авторів та каталозі дисертацій.

Парламентська бібліотека

Parlaments-Bibliothek
Reichsratsstrasse, З
Parlament
A-1017, Wien
tel. 401-100.

Заснована в 1869 році, мала призначення для обслуговувати членів австрійського парламенту; нині загальнодоступна, окрім днів, коли відбуваються парламентські сесії. З 1909 p. знаходиться у великому будинку неогрецького стилю (1873-1883, арх. Т.Гансен), що є органічною складовою частиною містобудівельного ансамблю віденського Рінгу. З 1861 по 1918 роки українці Галичини постійно були делегатами Палати представників, але кількісно це представництво коливалося, починаючи з 3 чоловік (1867) до 27 (1907). Фонди бібліотеки нараховують приблизно 240 тис. примірників книжкових видань і близько 900 назв періодики. Тематичний профіль, в основному, суспільні науки, державне право, історія, парламентська діяльність, політичні партії тощо. Склад фондів відображений в авторському, тематичному, систематичному каталогах.

Найбільшу цінність парламентської бібліотеки з точки зору україніки мають повні протоколи періоду з 1861 по 1918 роки, котрі фіксували діяльність Палати депутатів (“Stenographische Protocolle über die Sitzungen des Hauses der Abgeordneten des österreichischen Reichsrates”) в 374 томах та Палати лордів (“Stenographische Protokolle über die Sitzungen des Herrenhauses des österreichischen Reichsrates “) у 74 томах. За допомогою опублікованих покажчиків до цих протоколів “Index zu den stenographischen Protokollen des Abgeordnetenhauses des österreichischen Reichsrates “у 28 томах та” Index zu den stenographischen Protokollen des Herrenhauses des österreichischen Reichsrates ” у 22 томах можна легко знайти тексти виступів, пропозицій, запитів усіх українських депутатів, в тому числі таких найбільш впливових, як Олександр Барвінський, Степан Кагала, Кость Левицький, Євген Петрушевич та Юліан Романчук. Бібліотека має також рідкісні біографічні видання, що містять детальну інформацію про кожного члена парламенту. Вичерпні відомості про адміністративний устрій Австро-Угорщини в цілому, Галичини та Буковини, зокрема, дають щорічні довідники. В бібліотеці зберігаються також дуже інформативні й важливі для вивчення суспільно-політичної історії Західної України стенографічні звіти засідань Крайового Сейму Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Краківським князівством (разом з додатками, 124 томи за 1861-1914 роки) та Буковинського Ландтагу (71 том за 1863-1913 роки). Промови українських депутатів у Сеймі публікувалися, переважно, українською мовою, у Ландтазі – німецькою.

Парламентська бібліотека має також у своєму складі стенографічні звіти засідань виборних державних органів міжвоєнної Польщі (52 томи) та міжвоєнної Чехо-Словаччини (187 томів) з промовами представників українських меншин.

Віденська міська та земельна бібліотека

Wiener Stadt und Landesbibliothek
Rathaus
A-1082, Wien
tel. 40-00-09.

Після АНБ та БВУ третя за величиною бібліотека Відня, діяльність якої фінансується і контролюється міським магістратом. Має в своєму складі, окрім власне бібліотеки, збірку рукописів та музи калій.

Книжкова збірка нараховує понад 350 тис. примірників. Певна частина видань ( в тому числі україномовних) з історії, культури, мовознавства, літератури, етнографії, фолькльору західно-українських земель за період їх перебування у складі Австро-Угорської монархії.

Довідковий апарат складається з авторського, тематичного та систематичного каталогів.

Збірка рукописів нараховує понад 220 тис. одиниць, серед яких листування, спогади, щоденники та особисті архіви відомих діячів науки, політики, літератури та мистецтва, в тому числі українського походження, діяльність яких була пов’язана з Віднем.

Бібліотека Австрійського Інституту Східної та Південно-Східної Європи

Österreichisches Ost- und Südosteuropa-Institut –
Abteilung Bibliothek und Dokumentation
Josefsplatz, 6
A-1010, Wien
tel. 512-18-95, 512-43-28.

На відміну від бібліотеки спорідненого Інституту досліджень Східної та Південно-Східної Європи Віденського університету бібліотека має значно менший книжковий фонд (близько 29 тис. одиниць). Кількість назв періодики-близько 2400. Концентруватися почала з 1960 року.

Тематично охоплює питання історії, географії, економіки, політики, науки, освіти, ідеології, літератури, мовознавства зазначеного регіону.

Хронологічно формується з акцентом на сучасній проблематиці в житті східноєвропейських країн, втому числі України як у складі колишнього СРСР, так і після проголошення незалежності.

Україніка в книжковому фонді відображена, переважно, виданнями українських наукових інституцій в Мюнхені, Торонто, Вінніпезі, Гарварді та ін. Серед небагатьох україномовних видань початку XX століття, що з’явилися у Відні, можна відзначити працю В. Гнатюка “Українська народна словесність. В справі записів українського етнографічного матеріалу” (1917 p.) та “Малий катехизис для православних дітей в народних школах на Буковині” (1912р.).

Серед дещо неповно укомплектованих збірок української періодики, нараховується близько 25 назв, що виходять або виходили в Лондоні, Мюнхені, Торонто, Філадельфії, Чікаго, Нью-Йорку, Парижі, Едмонтоні.

Фонди відображені в тематичному каталозі.

Бібліотека Інституту славістики Університету в Ґраці.

Institut für Slavistik der Universität Graz-Bibliothek
Heinrichstraße, 26
A-8010, Graz.

Одна з найстаріших славістичних бібліотек Австрії (заснована в 1871 році).

Книжкова збірка, що нараховує понад ЗО тис. одиниць зберігання, тематично охоплює мовознавство, літературу, історію культури, етнографію слов’янських народів Східної Європи, включаючи регіони колишнього СРСР. До складу фондів входить багата наукова спадщина відомих славістів, професорів Йозефа Матля та Бернда ф. Арніма (друковані та рукописні праці).

Довідковий апарат складається з каталогів: іменного, тематичного, періодики, серійного, сигнатурного. Існує також інвентарний перелік, складений ще в 1902 році професором Матією Мурком.

Бібліотека Інституту історії церкви, теологічного факультету Університету в Іннсбруку

Institut für Kirchengeschichte der Theologischen Fakultät Innsbruk – Bibliothek,
Universitätstrasse, 6
A-6020, Innsbruck.

Невелика за обсягом бібліотека тематично відповідає діяльності інституту. Має в своєму складі окремі видання, що відображають історію церкви (переважно католицької та греко-католицької), церковного життя на землях Галичини та Буковини у XVIII – на початку XX століття.

Бібліотека Австрійської Центральної статистичної служби

Österreichisches Statistisches Zentralamt-Bibliothek
Heldenplatz
Neue Hofburg
Postfach 41
A-1014, Wien
tel. 71128-7643.

Бібліотека нараховує близько 15 тис. примірників книжкових видань, близько 2500 назв періодики; має у своєму складі картографічну збірку; спеціалізується в галузі накопичення та обробки статистичної інформації практично усіх сфер суспільного життя з акцентом на економіці та демографії в найширшому розумінні.

Бібліотека містить різноманітні статистичні матеріали часів Австро-Угорської монархії, в тому числі такі, що відображають розвиток тогочасного суспільства Галичини та Буковини.

Довідковий апарат складається з каталогу авторів, предметного каталогу та каталогу періодики.

Бібліотека Товариства дослідників Сходу та Південного Сходу

Gesellschaft für Ost- und Südostkunde – Bibliothek
Bismarkstraße, 5
A-4020, Linz.

Невелика бібліотека Товариства, заснованого в 1955 році, орієнтована переважно на економічно-господарську та філологічно – лінгвістичну тематику, пов’язану зі східними та південно-східними країнами Європи. Україніка, загалом, представлена в контексті колишнього СРСР. Бібліотека поряд з незначною кількістю рідкісних видань має також збірку платівок та діапозитивів. В її складі -унікальний, об’ємний архів Толстого.

Довідковий апарат – предметний та авторський каталоги.

Бібліотека Віденської Конгрегації мехітаристів

Wiener Mechitaristen-Congregation-Bibliothek
Mechitaristengasse, 4
A-1070, Wien
tel. 93-64-17

Бібліотека є однією з найбільших вірменських збірок у діаспорі.

Друкарня мехітаристів у XIX столітті була одним з найактивніших осередків у Відні, де поряд з виданнями чеськими, болгарськими, польськими, сербськими, хорватськими та іншими видавалася й українська література. Диспонує майже всіма видрукованими тут рідкісними українськими виданнями (близько 40 назв), не враховуючи багатомовних. Найбільш широко представлені підручники для українських шкіл в Австро-Угорській монархії та література релігійного змісту. Хронологічні рамки видань – від 1833 до 1922 року.

Серед найбільш цікавих слід відзначити “Русько-угорську чи мадярську граматику” Я.Фогарассі (1832), “Воззренє страшіліща во Пеште і Буде” С. Г. Лисенецького (1838), “Галицькі приповедкі і загадкі” Г. Ількевича (1841), “Вінок русинам на обжинкі…” І. Головацького в 2-х частинах (1846,1847). Тут же вийшло з друку 8 випусків редагованого І.Головацьким “Вісника” (1850-1866) з підзаголовком “Повременне пісмо посвящено політіческому і нравственному образованю русинов австрійськой держави”.Тут було видруковане одне з рідкісних видань “Кобзаря” Т. Шевченка (1915) та брошура Володимира Дорошенка “Півтораста літ української політичної думки. Від скасування гетьманщини до нашого часу. Короткий історичний огляд” (1914).

Серед багатомовних видань з українською частиною слід відзначити панегіричний альбом “Das Kaiser Album Various unitis” (1858), весь прибуток від розповсюдження якого пішов на спорудження Вотівкірхе у Відні.

Крім книжкових видань, бібліотека має у своєму складі велику кількість рукописів різного характеру, стародруки, періодику, картографічні та графічні матеріали, що стосуються історії вірменського народу, в тому числі – вірменських колоній в Україні. Через відсутність задовільного довідкового апарату користуватися фондом цієї бібліотеки важко.

Конгрегація має також власний музей, заснований у 1811 році. Тематика його фондів стосується вірменології, сакрального мистецтва, археології, етнографії.

АРХІВИ

Австрійський державний архів.

Österreichischcs Staatsarchiv Generaldirecktion
Minoritenplatz, 1,
A-1010, Wien;
tel. 505-87-47).

Найбільший за обсягом фондів та найрізноманітніший за складом архів Австрії. Заснований у 1945 році. Складається з генеральної дирекції та 5 самостійних відділів: Архіву цісарського дому, двору і державного архіву (І); Загального адміністративного архіву (II); Фінансового архіву та Надвірної канцелярії Гофнаннерархіву (III); Військового архіву (IV); Архіву транспорту (V). Підпорядкований безпосередньо службі бундесканцлера.

Відділ I. Архів цісарського дому, двору і держави

Аbteilung І. Haus-Hof- und Staatsarchiv
Minoritenplatz, 1
A-1010, Wien
tel.513-15-0

Заснований як архівна збірка за розпорядженням Марії-Терези в 1749 році для зберігання документів імператорського двору та австрійської держави. Поповнювався документами уряду та його представників. Після підпорядкування його в 1762 році державши канцелярії набув статусу спеціального архіву для найвищих державних установ, який зберігає до цього часу.

Внутрішнє членування фондів склалося відповідно до діяльності окремих підрозділів державного управління на різних історичних етапах їх розвитку. Серед найголовніших складових частин можна відзначити:

• Рейхсархіви (імператорська надвірна рада, імператорська надвірна канцелярія, імператорська судова палата та ін.);
• Австрійська таємна державна реєстратура;
• Державна канцелярія (Міністерство Зовнішніх справ);
• Посольські архіви;
• Відділи (іноземних) держав;
• інші збірки різного походження (листування, дипломатичні та воєнні акти);
• Габсбурзько-лотарінгський сімейний архів;
• Габсбурзько-лотарінгський надвірний архів;
• Кабінету міністрів архів;
• різні надвірні архіви спеціального змісту;
• відділ актових документів;
• збірка печаток;
• відділ рукописів;
• монастирські архіви;
• австрійські акти;
• угорські акти та ін.

Окрему частину фондів складають особисті збірки відомих представників аристократії, державної адміністрації, культури, освіти, науки. До складу архіву входить допоміжна бібліотека, окремі частини якої це цілісні збірки колишніх державних установ. Загальна, кількість справ перевищує 160 тис. одиниць зберігання, не беручи до уваги численних колекцій та окремих документів.

Відділ II. Загальний адміністративний архів

Abteilung 2.
Allgemeines Vervaltungsarchiv
Nottendorfergasse, 2
A-1030, Wien
tel. 78-66-41

Утворився шляхом відокремлення від архіву надвірної канцелярії в 1820 році. Змінюючи неодноразово назву, поповнювався фондами нових міністерств, діяльність котрих здебільшого стосувалася внутрішнього життя країни.

Фонди поділяються на три основні групи: загальне управління, релігія та освіта, акти про надання дворянства.

До першої групи належать справи, що відклалися внаслідок діяльності надвірної канцелярії (1749-1848, є окремі акти з XVI ст.), Верховної служби юстиції (1749-1848), Служби надвірної поліції (1793-1848), Міністерства внутрішніх справ (1848-1918), Міністерства сільського господарства (1868-1918), Міністерства громадських робіт (1908-1918), Вищої поліції (1852-1868) та інші, що відкладалися після 1918 року.

До другої групи належать фонди, пов’язані з віросповіданнями в період 1500-1848 років, акти Міністерства віросповідань та освіти (1848-1918), Гербової надвірної комісії (1760-1848) та ін.

Третю групу складають акти про дворянське походження: акти Надвірної канцелярії ( з XVI ст. до 1918 p.), акти імперського дворянства (з XVI ст. до 1806 p.), дипломи про надання дворянства, родоводи та ін.

Окремо виділені також родинні архіви.

Практично всі вищезазначені фонди тематично пов’язані з західноукраїнськими землям й періоду їх перебування в складі Австро-Угорської монархії.

Відділ III. Архів фінансів та надвірної палати Архів фінансів

Abteilung 3
Finanz- und Hofkammerarchiv –
Finanzarchiv Himmelpfortgasse, 8
A-1010, Wien
tel. 514-33-0

Архів складається організаційно з двох підрозділів: фінансового архіву та архіву надвірної палати.

Перший утворено 1892 року з фондів так званої “старої реєстратури” цісарського Міністерства фінансів, акти якого складають основу збірки (банківські справи, кредити, власність, податки, комерція, збори та ін.). З історичних досліджень західноукраїнських міст та сіл фонди централізованого кадастру (1810-1874). Значна частина фондів пов’язана з розвитком промислових підприємств, в т.ч. у Галичині та на Буковині.

Відділ III. Архів фінансів та надвірної палати
Архів надвірної палати

Abteilung 3
Finanz-und Hofkammerarchiv-Hofkammerarchiv
Johannesstraße, 6
A-1010, Wien
tel. 513-78-00

Архів надвірної палати заснований 1578 року. Найдавніші документи походять з XII ст. Фонди Архіву надвірної палати тематично розділені на 6 великих груп:

1. акти надвірної палати австрійської та німецької владної установи;
2. акти нижньо-австрійської палати;
3. акти надвірної комісії в гірничих та монетарних справах;
4. акти комерційних надвірних установ;
5. акти кредитних установ надвірної палати;
6. різне (в тому числі колекція карт і планів).

Архів має власну допоміжну бібліотеку (близько 10 тис. томів).

Відомості, що стосуються України, розпорошені в складі різних фондів і хронологічно, в основному, обмежені 2-ю пол. XVIII -початком XX століття.

Відділ IV. Воєнний архів

Abteilung IV
Kriegsarchiv
Nottendorfergasse, 2
A-1030, Wien
tel. 78-66-41 (Zentrale)

Заснований 1801 року ерцгерцогом Карлом. Як архів у сучасному розумінні (постійне, тематично спрямоване накопичення архівалій), сформувався наприкінці XIX століття і з того часу є головним воєнним архівом Австрії. Нараховує понад 900 тис. одиниць зберігання. Склад – воєнні акти та документи, рукописи різного характеру, картографія, технічна документація, ведути, портрети та ін.

Наявна україніка за походженням та змістом пов’язана з діяльністю військових підрозділів на території Галичини, Буковини, Закарпаття за часів .Габсбурзької монархії, з інформацією розвідувального характеру (про українські території часів Російської імперії та СРСР), з воєнними діями першої і другої світової воєн та ін.

Тематично вона розподілена за 5 основними підрозділами архіву. В кадровому підрозділі (Personalevidenzen und Militärmatrikein) зберігаються доступні для дослідників особові справи 1740-1919 років, архів лейбгвардії, архів воєнного суду, документи військових шпиталів та списки воєнних поховань часів першої світової війни, військові метрики з XVII ст. по 1938 рік, відомості про загиблих, полонених та ін.

В окремому підрозділі зібрані польові документи, розподілені на дві підгрупи: так звані старі (до 1913 p.) та нові польові акти, серед яких мемуари, рукописи, акти нагороджень, звіти, донесення, рапорти часів першої світової війни, в тому числі, військових підрозділів, що діяли на території Галичини та Волині (саме тут, можна сподіватся, вдасться знайти інформацію про долю вивезених з України культурніх цінностей.

Третій підрозділ – Центральні установи – найбільший за обсягом відображених служб-хронологічно має такі межі: 1556 рік (Надвірна військова рада)- 1920-і роки. Містить документи цісарської військової канцелярії, генеральної ад’юнктури, воєнного міністерства, транспортної служби. Міністерства оборони земель, військово-технічного комітету, територіальних військових органів (в чому числі – по Західній Україні), військових учбових закладів та ін.

Четвертий підрозділ стосується діяльності військово-морських та військово-повітряних сил.

Дуже цінна інформація до історії українських міст зберігається в п’ятому підрозділі “Karten-und Bildersammlungen”. Є тут найстаріший “Geographiae Opus” (1478), праці Брауна і Гогенберга, Ортеліуса, Меркатора, Гондіуса, Сансона та інших відомих картографів, понад 20 карт та атласів Чорного моря (1778-1915 pp.). Значна кількість різного роду карт та атласів Австро-Угорщини, з яких особливо цікаві спеціальні карти монархії з зображенням земель Галичини, Буковини, Закарпаття; мали Польщі (до її поділів), де зазначені західноукраїнські землі (1733-1772 pp.). У збірці близько 80 різнорідних карт, що спеціально присвячені Галичині. Окремі карти стосуються українських земель, що відійшли до Росії після поділу Польщі (Бесарабська, Херсонська, Катеринославська, Київська, Полтавська, Подільська, Волинська губернії). Є окремі географічні зображення річок Дніпра, Дністра, Буга, Черемоша (з цікавими рукописними доповненнями про лісосплав). Досить широко представлені плани міст, подекуди разом з околицями: Львова (1770-1870 pp.), Києва (1846-1916 pp.), Одеси (1854-1918 pp.), Кам’янця-Подільського (1805-1867 pp.), а також Станіславова, Дубна, Хотина, Добромиля, Кінбурна, Луцька, Очакова. Рави, Рівного, Севастополя, Бродів, Херсона, Катеринослава, Єзуполя та ін. Значна їх частина є рукописними оригіналами, що не мають аналогів у вітчизняних збірках.

Близько 25 картографічних одиниць зберігання стосуються Криму (1775-1904 pp.).

Архів має також значну кількість рукописів військового походження з описами ландшафтів, місцевостей, населених пунктів, доріг, річок, мостів, природних перешкод та ін. – як можливих театрів воєнних дій в Галичині, Буковині, Закарпатті.

Відділ V. Архів транспорту

Abteiluung 5
Archiv für Verkehrswesen
Aspanstraße, 33
A-1030, Wien
tel. 73-36-31

Засновано 1897 року як архів Вищого управління залізницями (Міністерство залізниць), котрий з часом охопив інші види транспорту і з 1920 року отримав сучасну назву.

Фонди архіву відображають історію розвитку залізниць в Австрії з 1811 до 1938 року, в тому числі на Галичині, Буковині, Закарпатті періоду їх перебуванням в складі Австро-Угорщини. Слід мати на увазі, що, починаючи з 1867 року, тут відкладалися лише матеріали, пов’язані з австрійською частиною бімонархіі (тобто без Закарпаття). У складі фондів – урядові постанови, акти, накази.технічні докуменпі. проекти, плани – як ті, що пов’язані з залізницями, так і ті, що відтворюють історію водного, повітряного транспорту, а також пошти, телефону, телеграфу.

Віденський міський та земельний архів

Wiener Stadt – und Landesarchiv
Rathaus
A-1010, Wien
tel. 40-00-08

В сучасному вигляді існує з 1889 року. Організаційно підпорядкований віденському магістрату, є одним з його структурних підрозділів. Після Австрійського державного архіву це другий за величиною архів Австрії.

Тематично фонди архіву пов’язані в першу чергу з історією міста в найрізноманітніших її проявах з акцентом в галузях політики, культури, міського самоуправління. Найраніші документи походять з кінця XIV століття. Структурно фонди архіву поділяються на: головний архів, міське управління, колишні міські громади, колишні земельні володіння, державні служби та управління, державні суди, професійні та ремісничі об’єднання, конфесійні заклади, приватні архіви та ін. Практично недосліджені з точки зору україніки фонди архіву в першу чергу можуть становити інтерес завдяки наявності багатих матеріалів біографічного характеру. Вони стосуються вихідців з України, що працювали, мешкали або навіть померли у Відні. Дослідники, зокрема, звертають увагу (В. Лукан, М. Пейфус) на цінні документи майнового та судового характеру.

Архів Віденського університету

Universitätsarchiv
Postgasse, 9
A-1010, Wien
tel. 513-11-61, 513-11-62

Містить документальні фонди, що відображають діяльність одного з найстаріших університетів Європи, заснованого 1365 року. Однак перші архівні фонди почали відкладатися лише з кінця XV ст., а систематичного характеру цей процес набув з першої пол. XVI століття. З 1722 року була введена посада університетського архіваріуса.

Структурно фонди архіву організовані відповідно до хронологічних періодів та організаційних засад діяльності університету, з вичлененням в окремі збірки факультетських архівів (теологічного, юридичного, медичного, філософського та ін.). Як складова частина збірки існує також група так званих національних архівів (National archive) та значна кількість особистих архівів (переважно професорського складу університету). Серед персональних справ є такі, що, починаючи з XIX століття, стосуються навчання і захисту дисертацій в університеті студентами українського походження.

МУЗЕЇ

Етнографічний музей “Замок Кітзее”

Ethnographisches Museum
Schloß Kitsee, A-2421
Kitsee
Dz. – L. Baihuanplatz, 1
tel. (02143, 2304)

Музейна збірка (близько 3 тис. одиниць) значною мірою сформована за рахунок фондів Австрійського музею етнографії, Музею народів світу. Музею прикладного мистецтва (Відень). Бібліотека музею нараховує близько 6 тис. примірників історико-етнографічних видань.

Серед експонатів досить широко представлені матеріали українського походження, зокрема предмети декоративно-ужиткового мистецтва гуцулів (кераміка, вироби з дерева та скла, різноманітні речі культового призначення). Зберігається етнографічна колекція, зібрана І. Франком.

Додатки

Коротка бібліографія

AMSTÄDTER В.
Gesamtzeitschriftenkatalog der Bibliothek der Österreichischen Akademie der Wisseschaften. – Wien, 1985. – X. – 721 s.

Bibliotheka Eugeniana (Eugen Prinz von Savoyen)
Die Sammlungen des Prinzen Eugen von Savoyen. Ausstellung der Öterreichischen Nationalbibliothek und der Grafischen Sammlung Albertina. Prunksaal 15.5 – 31.10.1986. – Wien. 1986. -XVI, 360 s.

BIRKFELLNER G.
Glagolitische und kyrillitische Handschriften in Österreich. – Wien, 1975. – 540 s.

BITTNER L. Gesamtinventar des Wiener Haus-Hof-und Staatsarchivs. 5 Bd.-Wien, 1936-1940.

DAWID M., EGG, E.
Der österreichische Museumfuhrer. Museen und Sammlungen in Österreich. – Innsbruck & Frankfurt/M, 1985. – 452 s.

Die Österreichische Nationalbibliothek. Geschichte, Bestande, Aufgaben. 4. Aufl. – Wien, 1969L – 100 s.

Ein Weltgebaude der Gedanken. Die österreichische Nauonalbibliothek. Red.: Otto MAZAL. l. Aufl. – Graz, 1987. – 338 s. Das Buch enthält folgende Beiträge:

• DUCHKOWITCSH Wolfgang. Von den Fürstenbibliothek zur modernen Gebrauchsbibliothek. S. 9-16;
• HARRAUER Herman. Vom Wüstensand bewahrt, Die Papirussammlung. S. 17 – 40;
• MAZAL Otto. Schatzkammer der Buchkunst. Die Hahdschriften und Inkunabelsammlung. – S. 41-86;
• LANG Helmut; USTRNAL Geralt. Bucherbewegen die Welt. Die Druckschriftensammlung.- S. 87-136;
• SEIDL Walter. Plakate, Parolen und Programme. Die Flugblätter – und Plakatsammlung.- S. 137-146;
• GALOSY Eva. Aus den Buchern. Die Exlibrissammlung. – S. 147-154;
• BROSCHE Günter. “Meine Sprache versteht die ganze Welt” (J.Haydn). Die Musiksammlung. – S. 155-202;
• WAWRIK Franz. Das Abbild der Welt. Die Kartensammlung. – S. 203-232;
• NICS Peter. Vorhang auf. Die Theatersammlung. – S. 233-260;
• WIESER Walter G.; KITTLER, Robert. Portratsammlung und Bildarchiv.-S. 261-316 E.

FRANZ E.G. Einführung in die Archivkunde. 2 Aufl. – Darmstadt, 1977. -140 s.

Geschichte der Österreichischen Nationalbibliothek, l Teil. Die Hofbibliothek (1368-1922). – Wien, 1968.

Geschichte der Österreichischen Nationalbibliothek. 2. Teil. Die Nationalbibliothek (1923-1967). – Wien, 1973.

Graphische Sammlung Albertina. Herzog Albert von Sachsen-Teschen und seine Kunstsammlung. Ausstellung. Katalog. – Wien, 1969. – 207 s.

HAFNER, S. Slavica der Österreichischen Nationalbibliothek. In: Österreichische Osthefte. 5. – Wien, 1963. – S. 161-165.
Inventar des Wiener Hofkammerarchivs. – Wien, 1951. – XXXIV. – 196 s. (Inventar); – Wien, 1958. – 130 s. (Register).

KOSCHATZKY W’ STROBL A. Die Albertina in Wien. (200 Jahre Albertina). Geschichte mit erstmaliger Darstellung der gesamten Bestände. – Wien u.a., 1970. – 447 s.

LUKAN Walter; PEYFUSS Max Demetr. Informathionund Dokumentation über Ost- und Südosteurupa in Österreich. Manuskript. – Wien, 1979.-216 s.

LUKAN W., REYPUSS M.D. Ost- und Südosteuropa-Sammlungen in Österreich. Verzeichnis der Bibliotheken, Institute, Archiveund Museen. -Wien.l982.-98 s.

LUKAN Walter; PEYFUSS Max Demetr.Ost- und Südosteuropa -Sammlungen in Österreich. Verzeichnis der Bibliotheken, Instituten, Archive und Museen. 2. Aufl. – Wien & München, 1990. – 166 s.

MAGOCSI Paul Robert. Galicia. A historical survey and bibliographical guide. Publ. in assoc. with the Canadian Inst. of Ukrainian Studies and the Harvard Ukrainian Research Inst. – Toronto (a.o.), 1983. -XVIII. – 299 p.

MAGOCSI P.R. Vienna as a resource for Ukrainian studies: with special reference to Galicia. – Cambriage, Mass., 1980. – P. 610-626 (aus: Harvard Ukrainian Studies. 3/4, 1979/1980).

Museen und Sammlungen in Österreich. Ein Schroll-Handbuch. – Wien & München, 1968.-365 s.

Österreichische Archive. In: Jahbuch der Österreichischen Wissenschaft. 4. 1957/58. – Wien, 1959. – S. 133-288.

Österreichische Nationalbibliothek. Richtlinien für dieSchlagwonkatalog. 5. Aufl.-Wien, 1970.- 66 s.

Österreichische National bibliothek, Wien. Katalog der Druckschriften 1501-1929. (Mikroform). – Vien, (1982). – 808 bl.

PAUER H. Das Bildarchiv der österreichischen Nationalbibliothek. -Wien.-l 947.-l 30 s.

PESCHL O. Die Universitätsbibliothek und die Slavistik in Vergangenheit und Gegenwart. In: Österreichische Osthefte, 5. – Wien, 1964. – S. 76-81.

PESCHL, O. Wiener slawistische Dissertationen in der Universitätsbibliothek Wien. 1872-1962. In: Wiener Slawistisches Jahrbuch, 10. – Graz, 1963. – S. 195-205.

PEYFUSS M.D. Das Institut für Ost- und Südosteuropaforschung der Universität Wien. – In: Historica Austriaca, 3. – 1985. – S. 8-11.

PLASCHKA Richard Georg. 30 Jahre Österreichisches Ost- und Südosteuropa-Institut. – In: Österreichische Osthefte 30. Wien, 1988. – 24 s.

PLÖCHL WILLIBALD M. St. Barbara zu Wien. Die Geschichte der griechisch-katholischen Kirche und Zentralpfarre St. Barbara. 3d. l. -Wien, 1975. – 262 s. (“Kirche und Recht”. 13); Bd. 2. – Wien, 1975. – 219 s.

RESCHL O. Katalog der Bestände auf dem Gebiet der slawischen Philologie einschlislich der Belletristik. Universitätsbibliothek Wien. – Boston, 1972.- 456 s.

SAWICKI L. Spis map archiwum wojennego w Wiedniu, odnoszacych sie do ziem polskich. – Warszawa, 1920. – 242 s.

STOY Manfred. Bibliothek des Instituts für osteuropäische Geschichte und Südostforschung. – In; UB Wien aktuell, 1974. – N 8. – S. 2-3.

WAWRIK Franz. Alte Manuskriptkarten an der Österreichischen Nationalbibliothek. In: Kartenhistorisches Colloguium. Bayreuth’82. Vorträge und Berichte. – Berlin, 1983. – S. 31-39.

WEISS B. Bibeln in seltenen Sprachen aus dem Bestand der Universitätsbibliothek Graz. – Graz, 1982. – 19 bl.

Wiener Archiv für Geschichte des Slaventums und Osteuropas… Gra/. & Köln, 1984. – (Veröffentlichungen des Instituts für osteuropäische Geschichte und Südostforschung der Universität Wien, (сучасна назва інституту: Institut für Ost – und Südosteuropaforschung).

WYTRZENS Günter. Die Slavica der Wiener Mechitaristen-Druckerei. -Wien, 1985. – 337 s.

WYTRZENS, G. Die slavischen und Slavica betreffenden Drücke der Wiener Druck – und österreichischen Kulturgeschichte. – Wien, 1985.- 337 s.

ZUPPAN Arnold. Tätigkeitsbericht des Österreichischen Ost- und Südosteuropa-Instituts. -In: Österreichische Osthefte. -Wien, 1989. -Hft.1.

АЧКАСОВА B.H. Русские архитектурные чертежи в Венском музее. – Строительство и архитектура, 1982. – № 7. – С. 29-30.

ГРОССМАН Ю.М., КУТИК B.H. Справочник научного работника. Архивы, документы, исследователь. – Львов, 1983 (Р.4.2. Архивы зарубежных стран. Австрия). – С. 278-279.

Дисертації з україніки в фондах АНБ та БВУ
(попередній перелік)

ALTER Moses Leser. Die auswärtigen Handelsbeziehungen Lembergs i m XV. Jh. – Wien, 1917. – bl. (D 14.865).

ANTONOWYTSCH Michael. Ukraine im Russischen Reiche (1764-1847). Geistesgeschichuiche Studie. – Wien, 1942. – 246 s. (D 8.063).

APISDORF Curch Feige. Das Handwerke und die Handwerkerzunfte im mittelalterlichen Lemberg. – Wien, 1925. – 137 s. (D 542).

BASYLEVYTSCH Anatol. Friedrich Bodenstedt und die “Poetische Ukraine”. – Wien, 1943. – 118 s. (D 8.861).

BERGMANN Moses. Derpolnisch-ruthenische Antagonismus in Gali/.ien. – Wien, 1924. – 137 bl.(D 4).

BIDA Konstantyn. Zur Lautlehre der ukrainischen Mund art des Jaroslaver Gebietes. Mit Texten und Glossar. – Wien, 1943. – 84 s. (D 11.322).

BÖHM Max. Beiträge zur Kentniss des galizischen Erdöls. – Wien, 1894. -91 bl. (50.376-B).

CHYLAK Viktor. Über den Ursprung des russischen Staates mit besonderer Berücksichtigung des Russenangriffes aufConstantinopel im Jahre 860. Eine historisch-kritische Untersuchung. – Wien, 1908.-104 s. (D 13. 936).

CURKOWSKA Nadja. Die Ballspiele bei den Slaven mit besonderer Berücksichtigung der Ukrainer.-Wien, 1944.-IV. 152 bl. (807.391 -C).

DUTKA Nikolaus. Die Frage der Schriftsprache bei den österreichischen Ukrainern von 1772 bis 1848. – Wien, 1951. – 135 bl. (D 9.591) (808.930-C).

HEIDEN Marcus. Das Jahr 1847 in Galizien. – Wien, 1927. – 142 bl. (D 1.255) (218.362-D).

HIRNIAK Nikephon. Die slavische historische Pal аса und ihn grichisches Original. – Wien. 1910. – 662 S. (D. 13.985).

JAREMKO Michael. Der Kampf der galizischen Ukrainer um ihre Vertretung im Wiener-Parlament seit 1848, insbesondere in den Jahren 1905-1907. – Wien, 1944. – IV. – 236 bl. (743.515 – C).

KRUPNICKIJ Boris. Johann Christian von Engel und die Geschichte der Ukraine. – Berlin, 1931. – 53 s. (I 602.455).

KUTZNER Erich Georg. Ukrainische Siedlungen. – Berlin, 1922. – 52 s. (II 457.782).

KUZNIAK Mykola. Der Adel und die Bauern in Galizien. – Wien, 1924. – IVS. – 118 bl. (D 64) (218.306 – В).

KISILEVS’KYJ Konstantin. Über die sprachlichen Merkmale der Kleinrussischen Denkmäler des 11. – 14. Jahrhunderts mit besonderem Rücksicht auf Codex Hankensteinianus. -Wien, 1912. – 58 s. (D 14.464).

KYSELEVSKYJ Volodymyr J. Der ukrainische Adel des XVII. Jahrhunderts. – Wien, 1924. – 94 bl. (D 105).

LANGNER Franziska. Ländliche Siedlungsgeographie in Ostgaliezien. -Wien, 1922.-105 s., (D 15.217).

LE-LUGE d’ÖREL Vasil von. das galizische Tetroevangelium von Jahre 1144. Eine kritisch-paleografische Studie auf dem Gebiete des Altrussischen. – Leipzig, 1897. – 3 bl. – 42. – XVI s. (90.040 – В).

LERCHER Martha. Beobachtungen zur Sprachedes ukrainischen Erzählers Wasyl Stefanyk. – Wien, 1943. – 87 s. (D 8.047).

LEVICKA Irina. Das Jahr 1848 und die Ukrainer in Österreich. – Wien, 1925-163 bl. (D 727).

LIPSZYC Marya-Amélie. Wirtschaftliche Studien über Galizien unter besonderer Rücksichtnahme auf die gewerbliche Arbeiterfrage. -Zürich, 1901.

MELNYK Peter. Das ukrainische landwirtschaftliche Genossenschaftswesen in Galizien. – Wien, 1944. – 103 bl. – VIII taf. (599. 105-C).

NIMČUK Ivan. DieersteukrainischepolitischeEmigration.-Wien, 1923. -l 25 (D 253).

REINIGER Therese. Wirtschaftsgeographie Osrgaliziens. – Wien, 1918.-bl. (D 15.105).

RESSIG Ign.-Johannes. Brevis expositio aquarum mineralium regni Galiciae. – Vindobonae. 1827. (144.758 -B).

RUSS Nuchim. Der polnisch-ukrainische Antagonismus in Österreich. -Wien, 1925.-l 22 bl. (D 532).

SCHAPIRA Pinkas. Die revolutionäre Bevegung der Polen in Galizien 1848.-Wien, 1825.-l 12 bl. (218.179-C)

SCHWEIG Clemens. Die Orthopteren und Odonaten Ostgalieziens. Ausbeute 1924. – Wien, 1925. – 122 bl. (218.040- D).

SMAL-STOCKYJ Roman. Abriss der ukrainischen Substantivbildung. -Wien. 1915. – 98 s. (520.944 – В).

STARUCH Bohdan. Der Kampf der galizischen Ukrainer um ihr Selbstbestimmungsrecht im alten Österreich. 1772-1918. -Innsbruck, 1948. – 177 bl. Mit Kt. u. Tab. (1.191.101 -C)

STUDZYNSKYJ Kyrylo. Ein Bild des geistigen Lebens Kleinrurt’lands im XVI. und XVII. Jahrhunderten mit besonderer Hervorhebung der Kalenderfrage. – Wien. 1894. – 122 s. (D 13.249).

TILL Helene. Die Ukraine im Licht der Reisebeschreibungen um 1774. – Innsbruck, 1952.-(833.786 – C.K.).

VELYHORS’KYJ Ivan. Die Anfänge der ukrainischen Literatur in Galizien mit besonderem Berücksichtigung der Uterarischen Tätigkeit des Markijan Šaškevyč. – Wien. 1923. – 187 s. (D. 15.307).

WACYK Nikolaus. Die Entwicklung der nationalpolitischen Ideen Iwan Frankos und seine Kämpfe für sie. – Wien, 1948. – 103 s. (D 7.815).

WESOLOWSKY Johann Bohdan. Leinberg. Ein wirtschafts- und verkehrgeographischer Beitrag. – Wien, 1941. – (696.607 – C. K.).

---

^* У дужках подано сигнатури. Сигнатури дисертацій, що зберігаються в АНБ, починаються з основного порядкового числа з наступним додатковим буквеным шифром. Сигнатури БВУ мають зворотний порядок позначення.

Періодичні видання українською мовою
видані в Австрії до середини XX ст.
(Попередній перелік)

• Общій законов державних і правительства вістник для цісарства Австрії (Відень)-[1849-1853]
• Вісник… посвященноє русинов Австрійської держави (Відень)-[1850-1866]
• Отечественний сборник (Відень)-[1853-1859]:61, 62, 66
• Сіон, Церков, Школа (Відень)-[1858-1859]
• Страхопуд (Відень)-[1863-1867]
• Золотая грамота (Відень)-[1864-1867]
• Вісник законів державних… (Відень)-[1872-1916]
• Руська правда (Відень)-[1888-1892]
• Православная Буковина (Відень)-[1893-1905]
• Просвещеніє (Відень)-[1893-1902]
• Віночок для русских діточок (Відень)-[1897]
• Ruthenische Revue (Вдень)-[1903-1905]
• Місячний календар (Відень)-[1904-1905]
• Ukrainische Rundschau (Відень)-[1906-1917]
• Чорна рада (Відень)-[1908-1911]
• Вістник союза визволеня України (Відень)-[1914-1918]
• Праця (Відень, Львів)-[1914,1918]
• Ukrainische Nachrichten (Відень)-[1917-1918]
• Ukrainisches Korrespondentklatt (Відень)-[1914-1918]
• Хліборобська Україна (Відень)-[1920-1925]
• На переломі (Відень)-[1920]
• Ukrainische Blättег (Відень)-[1918]
• Наша правда (Відень)-[1921-1923]
• Соборна Україна (Відень)-[1921-1922]
• Нова громада (Відень)-[1923-1924]
• Визволення (Відень)-[1923]
• Український філателістичний місячник (Відень)-[1925-1939]
• Промінь (Зальцбург)-[1948-1949]