• In English
  • Державна архівна служба України
    Офіційний вебпортал органу виконавчої влади

    Портал працює в тестовому режимі. Зауваження та пропозиції
    надсилати на tsdea@arch.gov.ua
    Шестопалова Т. Фулбрайтівська стипендія для вивчення архіву Юрія Лaвріненка

     

    Шестопалова Тетяна. Фулбрайтівська стипендія для вивчення архіву Юрія Лaвріненка // Українська Вільна Академія наук у США. Новини з Академії. – 2006. – Ч. 30. – С. 7-8.

    Шестопалова Т., викладач української літератури Луганського педагогічного університету, вперше отримала стипендію Фулбрайта для опрацювання персонального фонду у Бахмєтівському архіві Колумбійського університету. А саме – архіву Юрія Лавріненка. Зокрема, її цікавить науково-критична діяльність Юрія Лавріненка у США, яку вона тезисно подає у своїй замітці.


    Юрій Лавріненко (Дивнич) – постать неепізодична в житті української еміграції. Він був активним учасником українського літературного життя 20-х років. Поступове фахове заглиблення Лавріненка в питання естетики та особливостей художнього процесу зумовило його перехід на позиції різкої критики монопольних засягів соцреалізму в літературі (стаття “Проблема стилю” // Плуг. 1930). Розгромна рецензія на цю статтю в “Критиці” стала точкою відліку важкого шляху Ю. Лавріненка як вигнанця: Норильськ, Північний Кавказ, на деякий час тривання II світової війни – Львів, а далі – Австрія, Німеччина, від початку 50-х років-США-країна, що стала для Лавріненка прихистком аж до його смерті в 1987 р.

    Архів Ю. Лавріненка, що зберігається в Колумбійському університеті, містить надзвичайно цікаві й важливі документи життя критика та цілого літературного середовища, що було йому рідне. Розпочавши роботу над вивченням цього архіву, ми занурилися в цікавий, суперечливий і дуже показовий для характеристики цілої української літератури XX століття світ. Специфіку цього світу прокреслюють і архівні документи, щасливо збережені для сьогоднішніх та майбутніх дослідників в УВАН, підбірки газет та журналів другої половини XX століття, що виходили тут, у США. Все це дозволяє нам говорити про можливість та об’єктивну потребу всебічного осмислення творчого спадку Ю. Лавріненка як яскравого представника українського літературного життя. У результаті на нас чекають нові плідні перспективи бачення еміграції XX століття та її наслідків, які, безперечно, є саме такими, що відбивають характер дійсности та свідомости і України, і США.