Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України відомий як з один найбільших у Європі архівосховищ за кількістю документів особових фондів українських культурних діячів, а також  мистецьких організацій.

Сьогодні у межах започаткованого архівістами ЦДАМЛМУ просвітницького проєкту «АРХІВажлива справа» на інтернетресурсах архіву доступні  документальні матеріали із циклу літературно-мистецьке покоління 20-30-х років ХХ століття, яке згодом отримало назву «Розстріляне відродження».

У період зародження та творчого розквіту нової української культурної еліти на літературній авансцені з’явилося багато талановитих постатей. Серед них помітно виокремлюється фігура літературознавця та поета-неокласика Миколи Зерова (1890-1937). Цими днями минає 130 років з дня його народження.

З нагоди пам’ятної дати ЦДАМЛМУ дібрав низку рукописних документів, які свідчать і про науковий, і поетичний таланти Миколи Зерова.

Сучасники Миколи Зерова відгукувалися про нього виключно як геніального лектора, котрий збирав аншлаги в університетських аудиторіях. У власній поетичній творчості він з математичною точністю дотримувався літературної форми. Сонетна – була його улюбленою.

Проте все ж таки в історію української літератури Микола Зеров увійшов першочергово як знаний літературознавець та перекладач. За його лекційними матеріалами досі вчаться студенти-філологи.

Достеменно відомо, що перебуваючи в ув’язненні на Соловках за сфабрикованими доказами, як і більшість тодішніх представників українських літературних організацій, Миколі Зерову вдалося закінчити роботу над першою україномовною версією «Енеїди» Вергілія. На жаль, цей рукопис було втрачено або свідомо знищено.

У 1937 році Миколі Зерову переглянули вирок і засудили до розстрілу. До реабілітації у 1958 році офіційно вважалося, що він помер 13 жовтня 1941 році у таборі на Колимі.